Коли Віра та Слава зустрілися, то вони відчули удар струмом. Це було щось нове для обох. Чому ж цього не сталося раніше, адже зараз все так пізно, але хочеться розпочати нове життя.

У Віри своя родина, є син. Якраз син вирішив одружитися. Він влаштував знайомство своїх батьків із батьками своєї нареченої. Батьком нареченої виявився Слава.

Віра та Слава мають бути сватами, але стали коханцями. Нічого не могли вдіяти один з одним, так тягнуло, що ледве вдавалося приховувати. Обидва розуміли, що це неправильно, адже їхні діти одружуються, але кохання виявилося вищим за мораль.

На весіллі своїх дітей вони зіткнулися в коридорі і відразу зізналися у своїх почуттях. Вони пожирали один одного поглядом, кожен дотик був чарівним моментом . Такі почуття бувають не у всіх.

І Віра зі Славою стали щасливчиками, які пізнали справжню силу кохання. Але ж це було їх прокляттям, адже вони не могли бути разом.
Віра почала зустрічатися зі Славою на їхній старій дачі. Чоловік її давно закинув, а Віра казала, що їй подобається стежити за городом. Насправді ж на дачі свати уявляли, що вони подружжя і могли пожити в такій ілюзії кілька годин.

А потім наступало звичайне сіре життя зі своїм справжнім подружжям. Якось Слава зламав ногу, впав невдало на ожеледиці. Віра прийшла до лікарні його відвідати. Вона побачила, з якою турботою та любов’ю дружина годує Славу сиром, який він ненавидить.

Поки дружина була у головного лікаря, Віра сказала Славі, що так більше не може продовжуватися. У них є свої сім’ї і псувати все заради швидкоплинної пристрасті було б безглуздо. Тим більше, їхні діти створюють свою сім’ю.

Слава з великим болем на серці погодився з Вірою. Вони домовилися, що більше між ними нічого й ніколи не буде.
-Ну що ж, мені час. Здоров’я тобі, Слава, — сказала Віра на прощання.

Очі Слави так і кричали «може передумаєш», але Віра ледь помітно заперечливо похитала головою.

КІНЕЦЬ.