“Я найщасливіша жінка у світі”, – з цими думками я засинала та прокидалася дванадцять років поспіль. Я була заміжня за симпатичного, сміливого та водночас доброго чоловіка Михайла. Він завжди пам’ятав про всі наші річниці, дарував дорогі подарунки, робив компліменти. А ще він чудовий батько. У нас двоє прекрасних діток. Віталіку – 8 років, та Аліні – десять років.

Жили ми в достатку, Михайло забезпечував нас усім необхідним. Шість років тому я підтримала свого чоловіка, коли той відкрив власну справу, і ми не прогадали. На сьогодні його компанія одна з найвідоміших у місті. В мене не виникало потреби працювати, але все одно я не хотіла повністю залежати від чоловіка. Тому коли Віталію виповнилося чотири роки, я вийшла на роботу.

За час декрету з двома дітьми я значно набрала вагу. Хоч завжди була стрункою. Коли носила Аліну, майже не набрала, а от з Віталієм так не було. Я набрала зайвих п’ятнадцять кілограм. Надіялася, після пологів швидко повернуся до своєї колишньої ваги, але помилилася. Це дуже мене непокоїло. Самооцінка впала, інтимне життя з чоловіком було відсутнє. Я почала займатися в залі та правильно харчуватися. Всі мої спроби щось зробити були невдалими. А замість підтримки чоловіка я отримувала тільки докори.

Тоді я вирішила повертати пристрасть в наші стосунки. Відправила дітей до наших батьків, а сама приготувала смачну вечерю, одягала красиву білизну та зателефонувала чоловікові, щоб поцікавився, коли він буде. Михайло сказав, що затримається на роботі. Я не стала чекати його вдома, отож зібралася та поїхала до нього на роботу. Приїхавши на його фірму, зовсім випадково почула розмову, яка мене збила з пантелику.

“Кохана, сьогодні зустрінемося на тому ж місці. Не хвилюйся, моя нічого не запідозрить. Вона думає, що я працюю не покладаючи рук. Ну й дурепа!”. Я слухала, як мій чоловік розмовляв зі своєю коханкою. За декілька хвилин розмови він зробив їй більше компліментів, аніж мені за увесь час нашого подружнього життя.

Я мовчки вийшла, викликала таксі та поїхала звідти. Та за кого Михайло мене має. Чудова віддяка від чоловіка за двох дітей. Він сам не такий вже й ідеальний, як думає. Не думаю, що його коханкою керує любов. Цікаво, скільки він витрачає на неї в місяць.

Гарячкувати я не буду. Плакати та кричати також не мій варіант. Поговорити з тією жінкою? Думаю, мені не личить. А як же жіноча гордість. Вирішила взяти себе в руки та заспокоїтися. Хочу почати правильно харчуватися, ходити в зал, проконсультуюся з дієтологом, а там побачу.

КІНЕЦЬ.