Я думаю, що мою історію зможе зрозуміти лише людина, яка має рідну сестричку. Ніякими словами не описати та не передати той сильний, тісний зв’язок, який нас поєднує. Навіть, коли між нами тисячі кілометрів, щось допомагає присутність рідної людини поряд.

Мою сестру звуть Надія. А мене Любов. Ми в принципі не можемо існувати одна без одної. Все життя я вважала її не просто сестрою, а найкращою, найвірнішою та найнадійнішою подругою.

Мені здається, що жодна людина в світі не знає про мене стільки, скільки Надя. Ми з народження завжди разом, завжди пліч-о-пліч. Стільки історій нас пов’язує, що можна згадувати годинами. Цим ми частенько й займаємось, коли збираємось за чашечкою чаю. Особливо смішно згадувати моменти, коли ми прямо таки билися, аби отримати прихильність батьків. Ну, знаєте, конкуренція, вона така.

Між собою ми могли сперечатися скільки завгодно, але коли хтось сторонній ображав одну із нас, то справи його були кепські. Ми завжди були горою одна за одну. Адже хто як не сестра може поставити себе на твоє місце, прекрасно зрозуміти та підтримати? А разом ми вже були просто непереможним союзом, і мене це невимовно тішило.

Часто трапляється, що і у нас, і в якихось інших сім’ях сестри сваряться. Зрозуміло, що все не може бути так гладко. Але ці сварки з’їдають нас із середини. В той момент, коли ти ображена, зла на сестру, то якось особливо болісно. Тоді не можна нормально існувати, робити повсякденні справи. А всі думки спрямовані лише на одне.

Якщо ж у вас трапиться якась біда, то хто першим приходить на допомогу? Звичайно, сестричка. Вона відкладе всі справи і бігтиме до тебе. Батькам всього не розкажеш, а вона – та, хто заслуговує на найпотаємніші секрети.

З роками такі зв’язки тільки міцнішають і лише зараз я усвідомлюю, наскільки це цінно. Я щаслива, що маю таку надійну підтримку і співчуваю тим, у кого її немає.

А ви так само поєднані із своєю сестричкою?

КІНЕЦЬ.