Ірина і Степан разом уже сім років. У них є двоє дітей. Коли доньки народись, то потрібно було купувати для них багато речей і тому мати Степана онучкам багато одягу подарувала. Вона часто приходила до подружжя і допомагала доглядати дітей.

Зараз діти підросли і ходять у дитячий садок. Валентина Іванівна забирає їх з дитячого садка і сидить з ними поки батьки не повернуться з роботи.

Декілька днів тому Ірина купила собі шкіряні чоботи, але коли принесла їх додому, то зрозуміла, що вони замалі. Жінка загубила чек і тому не могла повернути їх у магазин.

Вона вирішила віддати чоботи матері, але вони їй виявились замалими. Ірина поговорила з чоловіком і він порадив віддати чоботи Валентині Іванівні. У неї був менший розмір ноги, ніж у його дружини і чоботи мали б підійти їй.

Жінці було незручно пропонувати взуття свекрусі, тому вона попросила чоловіка це зробити. Степан вранці зателефонував до матері і сказав, що його дружина купила якісні шкіряні чоботи, але вони замалі на неї і вони можуть їх відати. Жінка зраділа, бо її зимові чоботи уже були зношені.

Валентина Іванівна прийшла до невістки і поміряла взуття, виявилось, що чоботи були добрими на неї. Вона їх забрала і була дуже задоволена ними.

А через декілька днів до Степана зателефонувала сестра. Вона сказала, що братові має бути соромно, бо він віддав чоботи дружини матері. Якщо він хотів подарувати взуття, то потрібно було піти в магазин з матір’ю і купити його.

Чоловік одразу зателефонував до матері, бо переживав, що міг її образити. Валентина Іванівна здивувалась, бо вона була задоволена взуттям. Степан розповів матері те, що наговорила сестра.

Жінка відповіла, що знає чому її дочка так сказала. Зараз у Олени дуже складне матеріальне становище. Вона два тижні тому розійшлася з чоловіком і тепер злиться на увесь світ. Дівчина ніде не працювала і їй важко знайти роботу. Коли вона дізналась про чоботи, то почала заздрити матері.

КІНЕЦЬ.