У нас в роду у всіх жінок доволі непроста доля, от і мою маму ця доля теж не оминула.

Їй не щастило з чоловіками, відповідно, свого тата я не знав. Мама розповідала, що на момент зустрічі з нею він уже мав сім’ю. Мама навіть не стала розповідати йому про мене.

Грошей нам завжди не вистачало, тому мама наважилась на рішучий крок – поїхала на заробітки за кордон. Мене залишила на бабусю. Тоді мені ледь виповнилося 2 роки, проте я уже ходив до дитячого садочка.

Я дуже слабо пам’ятаю маму, її ніколи не було у важливі для мене дні. Поруч була бабуся.

Згодом мані вдалося заробити на однокімнатну квартиру, яку ми здавали в оренду до тих пір, поки я не одружуся.

Так збіглося, що бабусі не стало відразу після мого весілля. Мені ще досі соромно за те, що на своє весілля я не запросив маму. Річ у тім, що після того, як я розповів Ользі (своїй нареченій) що моя мама працює за кордоном прибиральницею, вона попросила не розповідати про це її батькам, бо вони погано ставляться до обслуговуючого персоналу.

Після таких слів я й вирішив, що запрошувати маму на весілля не буду, адже вона може про все розповісти та батьки Ольги можуть заборонити Ользі зустрічатися зі мною через це. Я не хотів втратити кохану, тому вирішив піти на такий вимушений крок.
Ми стали проживати на квартирі, яку придбала мама.

Згодом не стало бабусі та мама повернулася в Україну. Ми з нею зустрілися на похороні бабусі та до втрати рідної людини у мами додалася ще одна неприємність. Вона була ображена на мене через те, що я не запросив її на весілля.

Коли емоції з приводу втрати бабусі вщухли мама взялася з’ясовувати зі мною стосунки. Вона висловила свою образу з приводу того, що я не поділився з нею такою важливою новиною, я не став озвучувати справжню причину свого рішення та сказав лише те, що я теж ображений з приводу того, що її ніколи не було поруч у важливі моменти мого життя.

Зараз між нами прірва, з Ольгою теж не все клеїться. Не знаю що й робити.

КІНЕЦЬ.