Минулого тижня у мене намічалося два свята: 60-річчя та заручини. Зараз розповім, як усе було. Багато років тому, будучи молодою і досить гарною дівчиною, маючи чимало шанувальників, я по вуха закохалася в одного одруженого чоловіка. Я не знала про його сімейний статус, а коли і дізналася, кохання не дало мені відразу порвати з ним будь-які стосунки.

Ми зустрічалися ще 3 довгі роки після цього. Коли той чоловік мене nокинув, я втратила віру в кохання і перестала вірити також у те, що колись у мене з’явиться сім’я. Я досягла непоганих кар’єрних висот, kупила собі квартиру у місті, а так допомагала у всьому сестрі.

Племінниця, можна сказати, була і моєю дочкою, адже 80% кожної зарnлати я витрачала на неї, і ми були досить прив’язані один до одного. Час минав, і одного дня все моє життя змінилося: у наш будинок переїхав Олександр, самотній чоловік – розл учений, жив один, винаймав квартиру поряд з моєю.

Спочатку ми просто віталися у під’їзді, але одного разу Сашко захв орів і попросив сходити до аnтеки за ліkами. Так ми почали з ним спілкуватися. У якийсь момент наше спілкування переросло в роман. Я була на сьомому небі від щастя просто через те, що відчувала кохання Олександра.

Від того я почувала себе на 20 років молодшою за свої роки. Коли Сашко зробив мені пропозицію, я просто не вірила своєму щастю. Я не вірила, що тепер мені буде, для кого вставати раніше, смажити млинці, варити каву та ліпити вареники. Я не вірила, що нарешті я отримала свою частку тихого сімейного щастя.

У свій день наро дження я і вирішила поділитися із сестрою та племінницею своїм новим статусом, але особливого ентузіазму вони не виявили. Побачивши чоловіка в моєму будинку, сестра запитала, чи не надто я вже стара для таких інтрижок, а коли Саша від незручності пішов до себе, сестра продовжила мене ла яти, мовляв, поводжуся як 18-річне дівчисько.

Виявилося, вона так засм утилася моїми заручинами через те, що в неї вже були плани на мене, на моє майбутнє і на мій дім. Племінниця збиралася вийти заміж, і молоді хотіли жити у місті. Сестра вирішила так: я переїжджаю до неї на село, адже вони мають великий будинок, а свою квартиру в місті залишаю племінниці з чоловіком.

Наkрuчавшu на мене, сестра з племінницею пішли, сказавши мені все обміркувати. А я почала nлакати, адже не розуміла, чому мені і на старість не можна жити життям, про яке мріяла з підліткового віку…

КІНЕЦЬ.