Ми із чоловіком живемо у столиці. Тому коли комусь із родичів потрібно в наше місто у справах, природно, вони приїжджають і залишаються у нас. Як підсумок, мені доводиться готувати та прибирати вдвічі-втричі більше.

Багато родичів з розумінням ставилися до цієї ситуації, і часто допомагали мені в господарстві. Але ця ситуація різко змінилася, коли до нас у гості приїхав брат чоловіка зі своєю дружиною. Гро шей на готель у них точно є, але вони вирішили приїхати одразу до нас. Але чоловік дуже зрадів їхньому приїзду, тому я вирішила перетерпіти…

Весь ранок я провела за прибиранням і приготуванням, але коли вони приїхали, я відразу зрозуміла, що краще ми їм відмовили б: приїхали вони з порожніми руками, навіть цукерку для нашої дочки не kупили. Ми не потребуємо якихось подарунків або подачок, але ж це звичайний жест ввічливості.

Вони просиділи до самого вечора, а коли пішли спати – на мене спала ціла гора посуду. Я все перемила, але коли пішла до спальні з надійною трохи поспати – у доньки став хво ріти жив отик. Коротше, тієї ночі я не спала. Залишилися вони й наступного дня, і за цей час дружина брата чоловіка навіть не запропонувала мені свою допомогу.

Коли я висловила своє незадоволення чоловікові, він лише попросив трохи потерпіти, адже зробити в такій ситуації він нічого не міг. У суботу ввечері вони повернулися із цілими пакетами продуктів.

Я зраділа і подумала, що вони, можливо, схаменулися. Але там були тільки чіпси та пиво, і вони втрьох поперлися дивитись якийсь футбольний матч. Не витримала, покликала Катю на кухню і прямо сказала, що вона могла б допомогти мені в чомусь. На що вона відповіла: -Я що, в гостях буду підлоги дратувати?

Це обов’язки покоївки. Я потягла її кімнату, де сиділи чоловіки, і сказала, що вони мають годину на збори. І більше їх у моїй квартирі не буде ніколи. Вони пішли, голосно грюкнувши дверима, а я нарешті видихнула з величезним полегшенням. Треба було зробити так першого ж дня.

КІНЕЦЬ.