Я дуже люблю дітей, тому й стала працювати нянею у вільний від навчання час. Зараз я навчаюся на педіатра. В майбутньому хочу лікувати дітей. Щоб мати кошти на кишенькові витрати займаюся тим, що вмію найкраще, доглядаю дітей, по їхнім батькам потрібно кудись відлучитися. дала оголошення в інтернеті. Охочих багато. Колись я няньчила молодшу сестру, тож досвід у мене є.

Нещодавно до мене звернувся батько-одинак. Звали чоловіка Віталій. Коли я вперше прийшла до його донечки, то стільки суму побачила в його очах, що й не наважилась запитати що сталося з мамою дівчинки.

Дитина у нього просто чудо дівчинка Софійка така миленька, любить лепетати щось постійно, зовсім ще маленька. Попри те, що Віталій був сильно засмучений, між нами відчувалася симпатія та, коли чоловік попросив прийти знову, я з радістю погодилась.

Якось ми з ним розговорилися та Віталій розповів мені свою сумну історію. Виявляється, що у Софій немає мами через трагічний випадок. Пологи у його дружини були стрімкими, вони їхали з села на швидкій, мама Софійки втратила багато крові. По приїзді в лікарню її відразу перевели в реанімацію, зробили усе, що потрібно, жінка впала в кому та більше не прокинулась. Віталій розповідав мені цю історію зі сльозами на очах, я теж не могла стримати сліз. Шкода, що Софійка ніколи не знатиме своєї мами.

Та вона ще маленька і нічого не розуміє, лежить собі, роздивляється малюнки на стінах та посміхається.

Я розуміла, що Віталію зараз не до особистого життя та не розповідала йому про свою симпатію. Згодом я закінчила навчання, почала працювати педіатром. Віталій уклав зі мною декларацію та ми стали бачитися і в лікарні, і у них вдома, куди я продовжила приходити, щоб посидіти з Софійкою. Згодом я помітила, що сумую за ними, мені хотілося частіше бачитися з маленькою Софійкою та Віталієм.

Дівчинка підросла, почала ходити в дитячий садочок та якось до мене на прийом прийшов лише сам Віталій з букетом квітів. Він знав, коли у мене закінчувався прийом та записався саме на цей час. Першим моїм запитанням було чи все добре з Софійкою, він посміхнувся, сказав, що так, а потім запросив мене випити кави.

Чоловік зізнався, що я давно уже йому подобаюсь і він соромився мені цьому зізнатися. я сказала, що він мені подобається теж. З того часу ми почали зустрічатися. Згодом чоловік зробив мені пропозицію та ми зробили невеличке весілля. У Софійки тепер є мама, а хто знає, може й скоро з’явиться братик та сестричка.

Через пів року після одруження я дізналася, що вагітна, Віталій дуже зрадів цій звістці та згодом почав дуже сильно тривожитися за моє здоров’я. Впродовж усієї вагітності ми нікуди не їздили з міста, чоловік ходив зі мною на всі відвідування, читав дуже багато про вагітність. Здавалося, що він знає більше за мене.

Його хвилювання виявилися марними та у нас народився здоровий хлопчик. Тепер уже Софійка біля нього крутиться, в усьому мені допомагає та каже, що хоче стати нянею, а потім педіатром. Ми купили їй іграшковий набір лікаря та вона уже ввійшла в роль.

КІНЕЦЬ.