В старших класах я познайомилася з Владиславом, він навчався на третьому курсі та здавався мені таким дорослим, ми почали зустрічатися. Все було дуже казково та романтично, незчулася я, як дізналася, що вагітна. Владислав сказав, що з дитиною я йому не потрібна. Я не знала що мені робити. Розповіла про все батькам, добре, що вони мене підтримали та в усьому допомогли. Так я стала матір’ю одиначкою. У мене народився здоровий хлопчик, якого я назвала Орестом. Орест Владиславович.

Мені було дуже сумно спостерігати за парами молодих батьків та образливо думати, що в моєї дитини не буде батька. Як Владислав міг так зі мною вчинити? Як він міг покинути такого чудового синочка, як Орест.

Орест ріс дуже розумною дитиною, все схоплював на льоту, згодом мій син пішов у садочок та я вирішила зайнятися своїм особистим життям. Згодом в інтернеті я познайомилась з Луї, він з Франції, у нас зав’язався віртуальний роман. Пройшло декілька місяців та я не могла уявити своє життя без Луї. Про дитину боялася йому сказати, адже хлопець неодноразово говорив мені, що не планує мати дітей взагалі. Я думала, що якщо я скажу йому про Ореста, то Луї мене розлюбить. А я цього дуже не хотіла.

Коли наші стосунки стали більш серйозними, Луї запросив мене до нього в гості, сказав, що хоче зі мною ближче познайомитись та згодом планує одружитися зі мною.

Взяти з собою Ореста я не могла, батькам теж нічого не сказала, боячись, що вони почнуть мене відмовляти. B той час я уже працювала на роботі та змогла оплатити квиток до Франції.

І ось уже настав час, коли я маю летіти. Я поцілувала сплячого Ореста та залишила біля нього записку для батьків, у якій попросила пробачення за свій вчинок та, витираючи сльози, поїхала в аеропорт. Проте мене не покидало гнітюче відчуття того, що я роблю щось не так.

І ось я уже в аеропорту, ще трішки і я вже побачуся з Луї. Але мені зовсім не хочеться розставатися з Орестом. Знаю, що це ненадовго, проте мені все одно погано на душі. Я звикла слухати свою інтуїцію та повернулась назад. Добре, що таксі, яке мене привезло ще не встигло від’їхати. Я ледь не зробила найбільшу помилку у своєму житті.

КІНЕЦЬ.