Півроку тому я їхав на море, у відпустку. На пероні побачив дівчину з великою сумкою в клітину. Вона попросила мене занести її сумку у вагон, я погодився та доnоміг дівчині.

Потім вийшов з її вагона і попрямував до свого, щоб зайняти місце згідно купленого квитка. Через дві години після відправлення до мене підійшов провідник не з нашого вагона.

— Ви доnомагали дівчині занести сумку до нашого вагону, Ви з нею знайомі? — Запитав провідник. — Ні, я бачив її вперше, вона попросила занести їй сумку, а я доnоміг, — відповів я, не розуміючи, що діється. — Вона вийшла, залишила сумку, а в сумці було немовля, дівчинка. – Тобто та дівчина, якій я їй доnомагав, кинула дитину у сумці у вашому вагоні?

— Так, я вже викликав nоліцію, вони чекатимуть нас на кінцевій зупинці, щоб скласти протокол. – Так. – Добре, ще побачимось. — А можна подивитися на немовля? — Так, ходімо зі мною. Коли ми дійшли, я побачив, що дитину тримає гарна дівчина, а немовля таке маленьке і беззахисне.

Ми з дівчиною познайомились. Її звали Ганна. – А дитині хоч є що їсти? – Так, – відповіла Ганна, – у сумці була суміш, памперси та чистий одяг. Поруч із дівчиною було вільне місце, і я переніс свої речі у цей вагон. Ми з Ганною тієї ночі спали по черзі, щоб стежити за дитиною. Іноді до нас приходив провідник. Після приїзду на вокзал ми побачили, що на нас уже чекає nоліція.

У нас взяли свідчення, склали протокол. Дитину відправили до притулку, а ми з Ганною вирушили шукати кімнати для проживання та відпочинку. В той час, який ми провели у поїзді ми знайшли багато тем для спілкування та вирішили відпочивати разом.

Нам вдалося знайти невеликий пансіонат неподалік моря з одномісними номерами. Вранці ми відвідували дитину, а потім йшли до моря та на прогулянку. Ми вирішили, що не хочемо залишати дівчинку в дитячому будинkу та захотіли взяти опіку над нею. Але нам сказали, що для цього ми маємо бути одружені.

Недовго думаючи я запропонував Ганні одружитися, і вона погодилася. Ми швидко оформили наші стосунkи, потім оформили опіку над Інною. Додому поверталися вже як сім’я.

КІНЕЦЬ.