У житті всяке може статися, але я ніколи навіть подумати не міг, що мій перший син виявиться не моєю дитиною. І що, незважаючи на це, я пробачу дружині такий вчинок. Справа в тому, що ми вирішили відправити наших двох синів у літній табір. Старшому синові 9 років, молодшому 7.

Дружина попросила пройти з ними медичну комісію, бо мала справи на роботі. Я повів дітей, вони здавали кров, щоб дізнатися групи крові.

І тут мені самому стало цікаво, а яка в мене, бо щось із віком я забув зовсім. Коли лікар отримав результати, дуже нервував перед тим, як повідомити їх нам.

Він уточнив, яка група kрові у моєї дружини. Я сказав, що третя, це я напевно знав. Виявилося, що в мене четверта, а в нашого старшого сина перша. Ліkар сказав, що це неможливо, щоб у дитини група kрові відрізнялася від батьків. Значить, син не від мене. Я попросив у ліkаря контакти, де роблять тест на батьківство.

Здав своє волосся та сина. Коли прийшли результати, то було те, про що й сказав ліkар – син не від мене. Я не міг у це повірити, адже у нас така дружна родина, дружина мене любить. Я дочекався моменту, коли сини поїдуть у табір і почав із дружиною важку розмову.

У неї на очах з’явилися сльо зи, і вона розповіла мені. Того вечора, коли я познайомився з нею, то вона була з подругою, а я зі своїм армійським другом. Спочатку я думав, що моя майбутня дружина зустрічатиметься з моїм другом, тому не звертав на неї уваги. Виявилося, що вони зустрічалися кілька тижнів, але не зрослося.

Тоді вона звернула увагу на мене, а я на неї. У нас швидко закрутилося кохання і того ж року ми одружилися, вона вже була ваrітним. Дружина сама не очікувала, що спочатку ваrітна не від мене, а від друга.

Але я розумію свою дружину. Той раз був просто збігом невдалого часу. Свого старшого сина я все одно вважаю за рідного, ця правда ніяк не вплинула на нашу родину.

КІНЕЦЬ.