За вісім років подружнього життя мій шлюб перетворився на справжню муку. Коли я познайомився з Ритою, то уявляв, як зустрічатиму з цією дівчиною старість. Це було кохання з першого погляду. Вона така тендітна, маленька, невеликого зросту. З великими блакитними очима та білявим волоссям.

Одружилися ми дуже швидко, з’їхалися й почали жити разом. Спершу все було ідеально. Ми багато часу проводили разом, були не розлучними. Кожні вихідні проводили наодинці, а мені було все мало.

Рита не раз скаржилася на свою роботу. З колегами вона не спілкувалася, тож подруг там не завела. Начальник тиран й бабій. Та й монотонна робота секретарки зводила її з розуму. Тоді я запропонував дружині угоду: я працюватиму й забезпечуватиму нас фінансово, а вона буде домогосподаркою й виховуватиме дітей.

Через два тижні Рита звільнилася й взялася за хатні справи. Такий розклад справ усіх влаштовував. Згодом у нас з’явилася перша дитина. Тепер дружина весь свій вільний час присвячувала немовляті й на хатні справи часу не вистачало. Вдома частенько було брудно, холодильник порожній та й зовнішній вигляд Рити не найкращий.

Я до всього ставився з розумінням й старався допомогти. Або сидів з донечкою, або сам брався до хатніх справ. Час минав, дитина подорослішала. Я влаштував дочку до дитячого садочку. Думав, тепер Рита знову матиме час на свої домашні обов’язки й налаштує побут, але казкових змін не сталося.

У квартирі все такий же бруд, посуд не помитий, їжа не зварена. Що там говорити, вона лінувалася навіть брудний одяг закинути до пральної машинки. Тут же багато мізків не потрібно. Поки я був на роботі, а дочка в садочку, Рита дивилася жіночі серіали. Не відриваючись, зранку й аж до нашого повернення.

Дитина теж стала їй байдужа. Вона не приділяла дочці уваги, не проводила з нею час, дратувалася, коли дівчинка хотіла уваги. Мої розмови не мали жодного впливу. Тоді я звернувся по допомогу до тещі з тестем. Розповів про ситуацію та поведінку Рити. Попросив їх переговорити з нею, але батьки не вірили, що їх свята донечка така жахлива, як я розповідаю. Словом я ще й став крайнім.

Кожного ранку я бачу як моя дружина росте в шир, губить своє життя на серіали й перетворюється на якусь зомбі. Наразі на мені робота, хатні справи й мала дитина. Справлятися з усім важко, та й дивно все робити самому при наявності здорової дружини.

Подумую звернутися до психолога. Має ж бути якийсь вихід із цієї ситуації. От тільки Рита на відріз відмовляється їхати до спеціаліста. Як на неї вплинути поки не знаю. Та якщо вона не змінить своєї поведінки, я більше не терпітиму, подам на розлучення й розраховуватиму виключно на себе.

КІНЕЦЬ.