Почалося з того, що зіпсувався наш холодильник. — Треба майстра терміново викликати. Поки що всі продукти не зіпсувалися, – сказав чоловік. Поки Дмитро домовлявся про ремонт холодильника, я намагалася врятувати його. Нагодувала дітей сиром та йогуртом – молочка найшвидше псується.

Шматок м’яса закинула у термосумку – сподіваюся, до вечора йому нічого не станеться. У морозильнику знайшла пакет вареників та заморожені овочі – ось це і приготую.

Слава Богу, на вулиці холодно, тому наша майбутня вечеря вирушила на балкон. Дмитро забрав дітей та поїхав на роботу. Чоловік уважно оглянув мій холодильник, важко зітхнув і сказав: — Доведеться вам до завтра потерпіти…

– Чому? Що сталося? — Та деталь одна полетіла. Замовляти треба. Сьогодні ніяк не вийде. Проводила майстри і вирішила забрати дітей із садка трохи швидше, ніж зазвичай. Повертаючись зустріла сусідку Надю. Відколи ми переїхали з Дмитром у нову квартиру, сусідка часто навідувалася до мене в гості.

Так і потоваришували. — А я хотіла забігти до тебе до чаю. Побалакати. — Ну пішли. За розмовою з Надею я швидко зварила дітям вареники, нагодувала їх.

Решту – склала в контейнер і загорнула фольгою. – Ти куди вареники сховала? – Це для Дмитра. Покладу біля плити, щоби теплі були. – А мене не збираєшся годувати? —

А повин на? — Ось ти гостинна, Дар’я! Слів немає. Я прийшла до тебе, розважаю тебе тут увесь вечір, а ти мені пожаліла магазинних вареників? — Надя, та що ти таке кажеш? Я сама навіть їх не їм – Дмитру лишила, дітям. — Та що їх залишати? Хіба не можна за ще однією пачкою в магазин збігати?

— Ти пропонуєш мені залишити дітей одних і бігти серед ночі за варениками, бо тобі так захотілося? Подруга схопилася з крісла, розвернулася і попрямувала до виходу. Насамкінець кинула фразу: — Нашій дружбі кінець! Я розкажу всім, що ти за людина!

Вона грюкнула дверима так, що трохи штукатурка не посипалася. Розповіла про це чоловікові, коли той повернувся з роботи. — Колись це мало статися, — сказав він. — Ти про що? — Про те, що тобі нарешті розплющились очі на те, яка мерзота твоя «подружка».

Вона тільки й дивилася тобі в руки, щоб ти їй щось дала, а сама навіть нещасної шоколадки жодного разу не принесла з собою. Надя пустила по всьому районі про мене такі плітки, що я досі за голову беруся, як дізнаюсь якісь із них. Добре, що більшість людей їй не вірить. Багатьом відома звичка Наді їсти за чужий рахунок.

КІНЕЦЬ.