– Яка ще дитина? Вам з Юлею треба думати, як школу закінчити. Без освіти й роботу нормальну не знайдеш. За які кошти ти зібрався дружину з немовлям утримувати. На мої плечі все ляже?,- бідкалась матір.

Маргарита просто лютувала, коли дізналась, що її сімнадцятирічний син скоро стане батьком. Він ще школу не закінчив, йому про вступ треба думати, а не про те, як сім’ю забезпечити. Вона прекрасно усвідомлювала, що їй доведеться про всіх дбати: і про невістку, і про майбутнього онука.

Після непростого діалогу з матір’ю, Антон довго думав, як правильно вчинити. Він не розумів, як сказати коханій дівчині, що ця дитина не бажана і її треба позбутись.

Юля навчалась у паралельному класі. Вони зустрічаються вже майже пів року, а два місяці тому дівчина ошелешила його новиною про свою вагітність. Її батьки ще не готові до онуків, вони кажуть що треба було думати головою, а тепер, або аборт, або хай з’їжджає від них.

Антон сподівався, що після появи малюка на світ Юліні батьки одумаються й погодяться допомагати їм з дитиною.

Маргарита розуміла, що її сину доведеться піклуватись про молоду дружину та немовля, адже на допомогу від батьків дівчини можна було не розраховувати, вони одразу дали про це знати. Антон безробітний школяр, тому варіантів не багато: їй самій доведеться тягнути цілу сім’ю на власних плечах. А він не єдина дитина у сім’ї. В нього ще є двоє молодших братів та маленька сестра.

Батько покинув їх, коли Маргарита народила найменшу дитину. Так, жінка залишилась сама і ледве зводить кінці з кінцями на зарплату санітарки у міській лікарні.

Маргариті було відомо про стосунки її старшого сина, але вона не думала, що він аж настільки безвідповідальний. Жінка розуміла, що тепер їй доведеться шукати додатковий заробіток, щоб дбати про ще двох людей. Вона не хотіла, щоб дівчина позбувалась дитини, тому вирішила допомогти молодій парі стати на ноги.

Зустрілась із батьками майбутньої невістки, та вони нічого чути не хотіли про її раннє материнство. Й узагалі сказали, що тепер у них немає доньки. Всі подальші рішення на її повній відповідальності.

Повернувшись додому, розповіла дітям про цю розмову. Маргарита остаточно зрозуміла, що сподіватись немає на кого, тому докладе усіх сил, аби підтримати дітей на початку їх самостійного життя.

КІНЕЦЬ.