Моїй дочці тридцять чотири роки. У двадцять п’ять років вона одружилась і вони з чоловіком переїхали жити до мене.

Через деякий час у них народилась дочка, а потім син. У двокімнатній квартирі нам стало тісно.

У мене є невеликий будинок у селі. Там ніхто не живе, він уже старий і потребує ремонту. Я приїжджаю туди тільки літом на декілька днів коли хочу відпочити від міста.

Коли онуки були малі і за ними потрібно було доглядати, то дочка та зять добре до мене ставились. Я доглядала за дітьми, прибирала у квартирі і готувала їсти.

Дочка попросила, щоб онуки спали у моїй кімнаті, вона казала, що їм сином мало місця. Я погодилась і ліжка дітей поставили в мою кімнату. Я читала Олені і Михайлику казки на ніч. Але дякував за мої старання, а тепер я стала зайвою у власній квартирі.

Я чула, як дочка і зять говорили, що я їм заважаю. Я зрозуміла, що  мені потрібно переїхати у стару хату в селі. Я не хочу бути для них тягарем. 

Я маю трішки заощадження, то зроблю за них ремонт у будинку і утеплю його. Тільки почекаю літа, бо зараз дуже холодно. А коли стане тепліше я туди переїду. 

КІНЕЦЬ.