Віку мама змалечку привчала до порядку. З вечора дівчинка підготовляла собі вбрання на наступний день. Складала все охайно на стільці й перевіряла чи зібраний ранець. Впевнившись, що все на місці та в порядку, лягала в ліжечко.

Ранок дівчинки розпочинався із заправлення ліжка та гігієнічних процедур. Робила вона все надзвичайно ретельно. Так, щоб на пледі не залишалося складок, а дзеркало у ванній було чисте. Кожен член їхньої родини мав своє місце для рушника й щітки. Все повинно було бути правильно.

Після сніданку, вона неодмінно повинна була прибрати за собою й помити тарілку. Перед виходом з дому Віка перевіряла свій зовнішній вигляд й тільки тоді йшло до школи. Однокласними часто кепкували з її надмірної акуратності. Вона навіть підручники у портфелі складала в алфавітному порядку.

Можливо мати дівчинки була надто вимогливою, але так само виховала її власна матір. Можливо й Віка, коли виросте те саме прищеплюватиме і своїй дочці. Та Віка не збиралася, вона розуміла, що порядку потрібно дотримуватися, але не настільки фанатично.

Коли дівчина вступила до університету, змогла трішки розслабитися. Ніхто не контролював її шафу, особисті речі. Не змушував одразу мити посуд та влаштовувати генеральне прибирання тричі на тиждень. Віка відчула свободу.

Під час навчання вона познайомилася з Іваном. Хлопець був простим, як двері, й водночас вмів привернути до себе увагу. Він одразу звернув увагу на Вікторію й запросив на побачення. Зустрічалася пара аж до самого випускного, а коли влаштувалися на роботу, вирішили з’їхатися й жити разом.

Ваня був хорошим хлопцем, але жахливим співмешканцем. Він ніколи не складав свої речі у шафу, стілець у нього був місцем для них. Шкарпетки валялися по всій квартирі, при чому не завжди чисті. Змусити його стягнути з себе улюблені спортивки – це щось з області фантастики. Віці довелося буквально їх викрадати, поки він спав.

Хлопець не міг знайти свої речі без допомоги коханої. Він ніколи не заморочувався стосовно не заправленого ліжка. У ванній кімнаті після нього творився справжній хаос. Ваня любив куховарити, але те, що він залишав після себе на кухні, доводило дівчину до сказу.

Усі робочі поверхні брудні та в плямах. В умивальнику гора немитого посуду. Плита в ляпках та жирові. На підлозі валялися шкаралупи від картоплі або лушпиння від цибулі. Він ніколи не вмикав витяжку, коли готував, тому усі тюлі та штори провонювалися димом. Зате було смачно. Віці довелося миритися з таким нечупарством й приймати коханого таким, який він є.

Правда робила вона це не довго. Постійні зауваження з її сторони, перекладання речей, образи приводили до постійних сварок. Ваня любив Віку, йому подобалося з нею жити, але ці зауваження повертали його у часи дитинства. Складалося враження, що він живе не з коханою дівчиною, а своєю бабусею, яка скрізь бачить лише недоліки.

Пара прийняла рішення розійтися, хоч почуття між ними так і не згасли. Віка довго переживала цей розрив. Аби було краще, на вихідних зустрічалася з подругами. Вони вже були одруженими й розуміли чому Віка покинула Ваню. Їм також доводилося кожного дня миритися з недоліками своїх чоловіків. Та не всі ми ідеальні.

Одних вихідних Віка, як зазвичай, зайняла столик для себе і подруг, але ніхто із дівчат не зміг прийти. Щоб не проводити вечір вихідного наодинці, вона вирішила залишитися й повечеряти на самоті. Компанію дівчині склав приємний молодий чоловік. Він теж зайшов повечеряти, але вільних столиків не виявилося. Тому він запитав чи можна присісти поряд із Вікою. Дівчина не відмовила.

Звали його Денисом й Віка помітила, що він кардинально відрізняється від її Івана. Одягнений у чистесеньку сорочку та вигладжені штани. Його черевики так блищали, що можна було побачити в них своє відображення. Він галантно себе поводив увесь вечір. Користувався усім столовим приладдям. Навіть воду зі стакани пив якось по аристократичному.

Віка зловила себе на думці, що надто витріщається на свого нового знайомого, тому відвела погляд й старалася дивитися в тарілку. Денис розповів, що має власну антикварну крамницю, він колекціонував старі цінні речі й дійшло до того, що у квартирі не вистачало місця. Тоді йому в голову й прийшла ідея відкрити таку крамницю.

Усі його рідні були налаштовані скептично. Мовляв, хто зараз таким цікавиться. Та вони помилилися. Бізнес Дена не тільки пішов вгору, а й приніс йому постійних клієнтів. Тож у свої 32 він мав власну квартиру, заміський будинок й авто. Міг дозволити відпочинок, де забажає й не зважав на ціни.

Віка подумала, що зустріла просто ідеального чоловіка. Й той факт, що подруги не змогли прийти зовсім не випадковість – це подарунок долі. Перед прощанням молоді люди обмінялися телефонними номерами й Віка повернулася додому в очікуванні, що Денис їй зателефонує.

Сталося це не одразу. Він витримав паузу у два дні й лише потім запросив дівчину на побачення. Кожна їх зустріч проходила немов у фільмі й Віка повірити не могла власному щастю. Розповідала про все своїм подругам, ті відверто заздрили й навіть шкодували, що свого часу поспішили заміж. Можливо і їм би втрапив цей галантний кавалер.

Через пів року стосунків Денис запропонував з’їхатися. Проживши із хлопцем один місяць, Віка зрозуміла, чому він досі не одружений. Почалося все з дрібниць. Дівчина розкладала свій одяг у шафу, коли у кімнату увійшов Денис. Він зробив зауваження, що вона робить це неправильно. Речі потрібно розкладати в кольоровій гамі та по сезону. У ванній кімнаті вона теж зайняла не ту полицю, а кольорові тюбики її косметики не вписувалися в інтер’єр кімнати. Довелося сховати.

Перед тим, як скласти взуття у шафу, Денис перевірив наскільки воно чисте й наказав усе перемити. Побачивши, що дівчина принесла у квартиру свою улюблену м’яку іграшку, він мало свідомість не втратив. На них збирається найбільше пилу та бруду. Він не дозволяє їй залишити її у квартирі.

Посуд потрібно підбирати відповідно до дня тижня. Меню складається наперед. Його кухня виглядала, як з обкладинки журналу й дівчині мало вірилося, що на ній хтось готував.

Акуратність Дениса більше не захоплювала Віку, вона радше походила на якусь болячку. Вона втомилася терпіти постійну критику у свою сторону. Дівчина боялася зайвий раз кудись сісти чи піти до якоїсь кімнати, щоб нічого не зачепити й не порушити загальну картину ідеальності.

Віка помітила, що останнім часом не поспішає повертатися додому з роботи. Одного дня вона ненароком зустріла колишнього. Ваня був радий їхній зустрічі. Почав розпитувати про життя, а дівчина пригадала, що ставилася до хлопця так само як зараз ставиться до неї Денис.

–Ваню, ти ще розкидаєш шкарпетки по квартирі?

-Хотів би тебе потішити, але не маю чим. Розкидаю.

-Як ти дивишся на те, щоб спробувати ще раз?

-Позитивно, я постійно про тебе думаю.

-Добре, тоді чекай на мене ввечері й приготуй нашу улюблену страву. За кухню не хвилюйся, я все приберу.

КІНЕЦЬ.