Ми з дружиною у шлюбі вже двадцять років. Виховали доньку. Вона вже заміжня й скоро подарує нам онука чи онучку. Вони з чоловіком одружились недавно й щоб не витрачати зайвих коштів на оренду, поки що живуть з нами.

Трохи тісно двом сім’ям у двокімнатній квартирі, але ми з дружиною не настільки заможні, щоб подарувати молодятам окреме житло, чи хоча б докласти якусь суму до тих грошей, які вони вже назбирали. Ми поговорили і я погодився поїхати до Чехії на заробітки, щоб допомогти дітям.

Так і зробив. Майже два роки я важко працював у чужій країні. Додому приїжджав лише на свята й завжди не з порожніми руками. Це були прекрасні моменти для усіх нас.

В Чехії я познайомився із землячкою. Вона розповіла, що вже давно мешкає за кордоном. Обжилась, навіть заміж вийшла та дітей так і не судилось мати. Два роки тому не стало її чоловіка, то ж на цей момент у неї нікого немає. Ми почали спілкуватись, але про те, щоб зраджувати дружині, я навіть не думав.

Та одного дня до мене зателефонувала донька й повідомила жахливу новину. Поки я на чужині важко працюю, щоб придбати доньці квартиру, моя благовірна – не така вже й вірна. Вона привела до нас додому іншого чоловіка. Донька не стерпіла такої підлості й вони із зятем переїхали на орендоване житло. Я не можу пробачити зраду і сумніваюсь, що дружині це потрібно.

Працюючи у Чехії я заробив майже усю необхідну суму, щоб придбати дітям окрему квартиру. Тому без вагань повернувся додому й подав на розлучення. Житло й усе спільно нажите майно ми продали, а кошти розділили порівну. Таким чином я зміг придбати для доньки та її сім’ї квартиру, ще й лишилось трохи.

В Україні мене вже нічого не тримало. Я повернувся до Чехії, влаштувався на постійну роботу та знайшов житло. Згодом знову зустрів свою нову знайому.

Розказав їй про те, що трапилось у моїй сім’ї. А вона не лише вислухала, а ще й запропонувала мені переїхати до неї. Я був не проти, вона мені ще при першому знайомстві сподобалась. Ми дуже зблизились і почуваємось щасливими живучи разом.

КІНЕЦЬ.