Останнім часом наші сварки із дружиною стали таким частим явищем, що я втомився від цих емоційних гойдалок. Тиждень тому ми тільки помирились, тепер уже знову скандал.

На цей раз посперечались на фоні затримки моєї заробітної плати. Так уже склалось, що фірма, в якій я працюю зараз переживає не найкращий свій період. Тому і доводиться чекати зарплатню місяцями. Та, крім того, щонайменше раз у тиждень керівник просить у мене залишились і попрацювати довше, аби ми змогли нарешті вилізти із кризової ями.

От весь вимотаний та втомлений я приходжу додому, а там навіть повечеряти немає чим. Дружина інколи навіть посуд за собою помити не може. Отож доводиться переодягатися, самостійно гріти якісь напівфабрикати, приймати душ і йти спати.

Аліну страшенно дратує, що я приходжу і не приділяю їй час, що плюхаю в ліжко, навіть не поговоривши із нею. Коли пояснюю, що втомлений, то жінка починає читати моралі з приводу роботи, яка тільки забирає сили і не приносить коштів.

Мене такі теми, чесно кажучи, трішки дратують. Я хочу працювати там, де працюю. Рано чи пізно ми поборемо кризу і все буде навіть краще, ніж було раніше. Якби всі були такими нетерплячими, то бізнес би давно розвалився.

Тому я й кажу Аліні, що якщо її не влаштовує щось, вона завжди може забрати речі і піти. Це не маніпуляція. Я просто справді вважаю, що не потрібно жити з людиною, якщо тобі некомфортно.

Декілька днів ми не розмовляли. Я надіявся, що дружина перша піде на контакт, але вона не думала цього робити. Тому під час цієї мовчанки вона й не дізналась, що на роботі у нас уже все чудово, мені навіть підвищили зарплатню.

Раніше я думав, що коли отримаю гроші, то відразу піду по браслетик для Аліни, а тепер планую замість нього купити собі курточку. Якби вона не була така меркантильна, то і проблем би не було.

КІНЕЦЬ.