Через 6 років спільного життя Марина все більше почала заглядатися на дитячі майданчики, де бігало так багато щасливих діток. Вона розуміла, що це те, чого її не вистачає, аби стати щасливою. Спочатку стосунків з Андрієм вони намагалися забезпечити собі життя, а тепер і могли говорити про дітей, та чомусь вагітність так і не приходила.

Оскільки Марина працювала у пологовому акушеркою, то й вирішила одного дня затриматися і пройти обстеження, проте чоловікові про це повідомляти не стала, боялась налякати.

Колеги засмутили дівчину вісткою про те, що вона безплідна. Додому Марина поверталась ніякою весь день провела у сльозах та переживаннях, як про це повідомити чоловікові. Жінка була готова, що чоловік її покине, адже ніхто не має страждати через її долю. Увечері Андрій, побачивши дружину у такому стані, відразу почав розпитувати, що трапилось.

Поговоривши, він її відповів: «Маринко, я люблю тебе і ніхто мені більше не потрібен. Я не залишу тебе, а всім проблемам ми знайдемо рішення!».

Хоч чоловік обіцяв не покидати жінку, але Марина була переконана, що це станеться, адже кожному здоровому чоловіку хочеться виховувати свою дитину. Найбільше її дивувала думка про те, що вона ж працювала акушеркою, допомагала новим життям з’являтися на світ, але сама цього життя нікому дати не могла.

Минуло більше як рік з цієї новини й жінка навчилася жити з пусткою у серці, Андрій рідко говорив про це, боявся травмувати дружину. І от одного разу, на робочу зміну Марини привезли двох молодих породіль, по 18 років, вияснилось, що вони рідні сестри.

Перша народила дівчинку, а друга через кілька годин хлопчика. Проте вони не збиралися їх залишати собі, батьки не знають про їхній сором, а хлопців не мають, мов випадково це вийшло, тому й написали відмови. Такого у пологовому будинку не було довгі роки, навіть лікар не встиг поговорити з дівчатами, як вони втекли.

Марина все обдумала і попросила чоловіка негайно приїхати до пологового. Це була десь 3 година ночі, тому чоловік злякався, що щось трапилось. Вона швидко йому розповіла про двох дівчат і діток, яких вони залишили. Андрій зрозумів про що говорить дружина.

Наступний місяць вони збирали всіх потрібні документи, щоб всиновити дітей. І тоді ж Марина вийшла зі свого пологового з двома конвертиками, щаслива та усміхнена. Знайомі могли лише здогадуватися, чи це їхні діти, адже самі говорили, що дуже схожі на Андрія та Марину.

КІНЕЦЬ.