Євгенія була з маленького та далекого селища, у неї були два старші брати та сестра, тому родина була не дуже забезпеченою. Євгенія вчилася дуже добре. Вона вирушила вчитися в місто, і батьки докладали максимальних зусиль, щоб сплатити за навчання. Для освіти доньки батьки були готові на все.

Вони давали ще гроші на проживання та гуртожиток. Батьки взяли кредит, щоб забезпечити свою дочку. Коли Євгенія була на третьому курсі, вона вирішила, що настав час допомагати батькам.

Оскільки вона навчалася у медичному коледжі, вона швидко знайшла собі роботу. Євгенія почала працювати санітаркою в лікарні.

Часто вона працювала у нічні зміни, щоб вдень йти на заняття. Свою роботу Євгенія любила та працювала сумлінно. Вона мала великий досвід від кваліфікованих працівників.

Оскільки вона багато працювала, її працю часто нагороджували премією. Цю премію вона надсилала батькам. Також вона змогла сплатити своє навчання та погасити кредит батьків.

На роботі Євгенія сильно втомлювалася, бо мало спала. Отримавши зарплату за виконану роботу, Євгенія вирішила повернутись додому. Вона чекала на станції свого тролейбуса.

Сіла на лаву і була настільки втомлена, що одразу задрімала. Євгенія прокинулася, коли під’їхав її тролейбус. Вона швидко увійшла усередину і помітила, що її сумки немає. Дівчина згадала, що сумку вона залишила на лаві. Вона вирішила повернутись назад, знаючи, що сумки більше не знайде.

Але біля зупинки до неї підійшов один хлопець і повернув сумку . Він запросив Євгенію на побачення, і вона погодилася. Після кількох років вона вийшла заміж за цю людину і була безмежно вдячна долі, що саме він повернув сумку з грошима.

КІНЕЦЬ.