Моїм вихованням займалась бабуся та її менша донька – моя тітка. Я мала ще меншою братика та сестричку. Я їх дуже любила, та оберігала. В першу чергу від моєї ж матері. Жінка, важко називати її мамою, нічого не бачила окрім вечірок. Спершу це виглядало як вечірки з друзями, розслабитись ввечері після роботи, а потім переросло в повноцінне п _ияцтво.

Та людина навіть не пам’ятала, що в кімнаті за стіною сиділо троє її дітей, які хотіли їсти та побути трохи в теплі, відчути трішки материної любові. Проте сподівання були марними. У неї були інші плани на цей вечір. Нас навіть проганяли з кухні, коли ми приходили попросити бодай бутерброд.

Всі ми троє були від різних чоловіків, та жодного з них я не бачила в очі. Одного дня моя мати просто зникла. пішла в туман, не обіцяючи повернутись.

З того часу ми почали жити разом з бабусею. Вона була бойова жінка, ніколи не падала духом. Як і моя тітка. Вони нас ростили в любові, давали все, що тільки могли. я нарешті відчула, що таке щирість.

Минали роки, всі ми виросли, моя мати так і не з’явилась. я інколи помічала її в місті, як та під п’яним угаром спала на лавці, або стояла під супермаркетом, та просила милостиню. Точніше на пляшку. всі рази я її просто ігнорувала. Звісно, серце рвалось на частинки, але що я могла вдіяти, вона сама обрала свій шлях.
сьогодні був день мого весілля.

Зібралась купа гостей, це мав стати найкращий день в моєму житті. Так і було, до того моменту, поки я не побачила в дальньому закутку залу одиноку жінку. Вона зайшла ніби привид, ні хто її не помічав окрім мене, поставила на стіл з подарунками вітальні квіти в кошику, та подаруночок.

Обдивилась всю кімнату, та коли зловила на собі мій погляд, різко відвернулась та пішла геть. Так, це однозначно була вона – моя мати. Вона згадала, що має дітей.

От тільки на жаль, на місці в серці де я б мала відчувати любов до неї, я знайшла тільки пустоту. Можливо ненависть та глибоку образу. я докладу сили, щоб не бути схожою на неї. навіть на крихту! навіть та мільярдний відсоток!

КІНЕЦЬ.