Хто мені може допомогти? як спекатись надмірної опіки матері, яка хоче тебе розлучити із твоїм чоловіком, батьком твоєї дитини зараз сина її подруги, який важить під центнер, має постійно засалене волосся та носить штани, які якщо зняти, не впадуть на землю, а будуть стояти поруч, бо їх вже стільки місяців не прали, що там мало не зародилось нове життя?!
все почалось досить безневинно.

Коли я знайомила свого чоловіка за батьками, мати його відразу не добрила, адже у неї з її подругою була домовленість ще зі шкільних років, що їх діти укладуть шлюб. Мало не пакт, чесне слово! Батьку моєму було все одно, аби я була щаслива. Він не пхав свого носа в чужі справи, та не дозволяв пхати у свої, що постійно робила мама.

Нещодавно ця людина придумала хитрий план, як би усунути мого чоловіка із гри. Направлений жаль нам зараз доводилось жити в її квартирі, бо наша ще з пів року буде з ремонтами. тож, вирішила вона тихенько підробити аналіз на батьківство. У неї там працювала якась давнішня подруга.

Це, на секундочку, порушення закону! тож дві жінки зговорились, щоб знищити моє життя.

З тиждень тому, коли я повернулась з роботи, на кухні стояв галас. я почула і свого чоловіка й матір. Вони сварились дуже голосно, не всі слова можна було розібрати. Коли я увійшла, чоловік різко повернувся в мою сторону, тикаючи пальцем в документи.

– Це правда?! дитина дійсно не моя?!

-Що? що ти таке…? Божечки! що це за дурня?! звідки ти це взяв?!
– твоя мати дала!

Мене починала з’їдати лють! та як далеко ця жінка могла зайти заради задоволення свого его?!

– Все мамо! це остання крапля! ми їдемо. просто зараз! якщо ти так хочеш породичатись зі своєю подругою, то бери й сама виходить заміж за її сина!

В мене є чоловік, якого я кохаю, який в мене перший та єдиний! заспокойся, інакше можеш забути, що ти мала доньку та зятя з онукою!

Я взяла ті документи, розірвала на шмаття та пішла збирати речі. в житті не зможу зрозуміти позицію тієї навіженої! хіба можна топтатись по щастю своєї доньки заради власних амбіцій?!

Дякувати нашій з чоловіком довірі одне одному, він повірив, що результат не справжній. Ми все ж переїхали того вечора, спершу до готелю, потім винайняли квартиру. так спокійніше жити. Чому ми раніше цього не зробили? наскільки ціліші були б наші з чоловіком нерви. зараз мені потрібен час, чи варто й далі спілкуватись з моєю мамою. Вона ж нам не дуже то й добра бажає…але все ж залишається моєю мамою

КІНЕЦЬ.