Свекруха нарешті розставила всі крапки над “і” і пояснила, чим їй не вгодила наша з чоловіком дитина. А ми голову ламали. Виявилося, що свекруха боїться, що ми через дитину намагатимемося нею маніпулювати. Щоправда, я погано уявляю собі схему, як це все взагалі працює.

Нещодавно мама чоловіка прямо заявила, що за онуків вона приймає лише дітей своєї дочки. А наша з її сином дитина – це так, у полі обсівок. Свекруха у мене класична, тобто вважає, що її синок опростоволосився з вибором дружини. Догодити мамі чоловіка неможливо, це я зрозуміла ще на початку сімейного життя та швидко перестала намагатися.

Спілкувалися ми лише для дотримання рамок пристойності, тобто на якісь великі свята. Я б із задоволенням взагалі не спілкувалася, але заради чоловіка старалася. Найбільше мене у свекрусі дратувала звичка вічно порівнювати мене та власну дочку.

На чию користь були ці порівняння, не треба уточнювати, я думаю. Золовка була недосяжним зразком, яким свекруха регулярно тикала мені в очі з будь-яких питань. Та й сама золовка від матусі не відставала, намагаючись всіляко випнути свою ідеальність. — Нічого, чоловіка сестри мама теж спершу не любила.

Відносини налагодилися, коли діти народилися, — заспокоював чи мене, чи себе чоловік. Внуків свекруха дуже любила, просто душі в них не мала. І няньчилась, і подарунки дарувала, і до себе на вихідні забирала загалом зразкова бабуся. Але виявилося, що таке кохання поширюється виключно на дітей золовки. Коли народилася дитина у нас із чоловіком, ми в цьому переконалися.

Свекруха не бігла до онука за першої нагоди, обмежуючись ввічливими дзвінками та подарунками з нагоди. Чоловіка така реакція засмучувала. — Нічого, дитина підросте, бабуся спілкуватиметься з нею частіше, — примовляв чоловік. Я сумнівалася в цьому, але нічого не говорила.

І чоловіка не хотіла засмучувати, і сама поведінку свекрухи не розуміла. З тими онуками вона поралася чи не з народження, а нашу дитину бачила лише тричі на рік. Чоловіка така зневага до нашої дитини ображала дуже сильно. Якщо в мене просто був подив, то його безпосередньо засмучувала поведінка матері. Нарешті він дозрів і запитав її в лоб, вирішивши з’ясувати, що ж не так з нами чи з нашою дитиною, що вона так холодно на неї реагує.

– Я не хочу, щоб мною через дитину маніпулювали. Тому онуки для мене – це діти моєї дочки, – зійшла до пояснення свекруха. Бачачи наші незрозумілі обличчя, свекруха вирішила розжувати для нас, убогих, свої роздуми. Виглядали вони дуже дивно, як на мене.

Загалом, я їй не подобаюсь, але я «нічна зозуля», яка може крутити чоловіком, як хоче. А тепер у мене ще й з’явився новий важіль тиску – дитина. І ось зараз свекруха з онуком зблизиться, перейметься любов’ю, а я потім цим користуватимуся, щоб свої умови їй нав’язувати і мотузки з неї вити.

Тож у свекрухи лише два онуки, а наш «важіль маніпуляції» вона рідною кров’ю хоч і вважає, але прив’язуватися не хоче. Від такого пояснення ми з чоловіком ошелешили. Таку складну структуру абсурду не кожен психіатр бачив, я думаю. Я сприйняла інформацію легше, а ось чоловік на матір образився конкретно.

КІНЕЦЬ.