Моя колишня невістка не перестає мене вражати, хоча здавалося, що за час їхнього спільного життя з моїм сином я вже мала звикнути до її викидонів. Ні про яку приязнь між нами й говорити не доводиться. Я була шокована, коли син нас познайомив. Більш невідповідної пари знайти було складно.

Не тому, що я вважаю, що не народилася ще жінка, яка буде гідна мого сина. Просто вони один одному підходили, як варення та мазут.

У невістки вже була на руках дитина, але заміжня вона до цього не бувала. Говорила, що народжувала для себе, бо батько дитини злякався відповідальності. Я не розуміла, навіщо син вирішив звалити на себе такий тягар. Мало того, що невістка була хабалиста баба, як торговка на старому базарі, так ще й з дитиною на руках.

Пробувала відмовляти, але син втовкмачив собі в голову, що це кохання, у них все буде добре, і дитину її він готовий виховувати, і свого вони потім теж народять. Народили. Дитина у них з’явилася за три місяці після весілля. Син ходив і сяяв, як начищений п’ятак.

А от у мене не було радості. Упокорилася я з тим, що хоч у сина є дитина, онука в мене немає. Не дасть мені з ним невістка спілкуватися, бо образилася, що я її першу дитину не вітала, як належить бабусі. Шлюб сина тривав два роки, за які я внука бачила три рази, і то мало не випадково.

А потім він прийшов до мене з речами і заявив, що вони розлучаються. Син про причини розлучення не говорив, але я й сама здогадувалася, що все до того йде.

Останні місяці він був дуже нервовим. Розлучились і розлучилися. Син платив аліменти, сказав, що невістка з дітьми до кінця декрету може спокійно жити у його квартирі, а сам він поки що зі мною поживе. З дітьми він бачився, обом щось купував, приносив частування і брав гуляти.

Але аліменти платив лише на свою дитину. А це не влаштовувало невістку. Їй грошей було мало, і з цього приводу вони часто скандалили. Я була на боці сина. Він і так багато робив.

Невістка погрожувала подати на аліменти ще й на себе, але син попередив — якщо вона так зробить, то платитиме він, а ось їй доведеться терміново шукати житло. Такий сценарій її не влаштував і вона спробувала зайти з іншого боку – через мене, що було дуже дивним рішенням.

Невістка мені почала дзвонити і намагатися поговорити «по душі, як мати з матір’ю». Син платить мало аліментів, їй дітей треба піднімати, я маю на сина вплинути. Я нагадала, що син платить аліменти на свою законну дитину. До другої він не має жодного відношення, і так на нього витрачає більше, ніж потрібно.

— А як я маю їх ділити? Одному насипати їжі, а другому сказати «на тебе грошей нема»? — обурювалася невістка. — У мене двоє дітей, раз розлучився, то має забезпечувати обох. Я такого нахабства в житті не бачила. Хтось їй щось винен! Син робить все, що повинен, навіть більше. А решта – не його проблеми.

КІНЕЦЬ.