Я людина не жадібна, добра, тому часто віддаю свої речі на благодійність. Буває часом, що купила якусь річ лише заради свята, а потім вона  пилиться в шафі. Для чого, постає питання, якщо можна віддати її тому, хто матиме з цього якусь користь.

Нещодавно робила ревізію у своїй шафі. Відклала речі, які давно вже не ношу. Перевірила їх стан, переконалася, що все ціле й придатне для носіння й лише після цього вирішила віддати одяг своїй сусідці.

Жанна орендує квартиру у нашому дому нещодавно. У неї є мала дитина, а чоловіка, наскільки я зрозуміла, вона й не мала. Я бачу, що ходить молода матуся не в найкращому одязі, тому й вирішила їй допомогти.

Пішла до сусідки у вихідний день, щоб напевне застати її вдома. Подзвони у дзвінок. Через декілька хвилин двері відчинила розлючена Жанна

-Вам нічим зайнятися, що приходите тоді, коли у мене дитина спить!?

Я навіть не встигла нічого сказати, як вона закрила двері перед моїм обличчям. Така поведінка була для мене незрозумілою. Звідки мені було знати, коли спить її дитина та й подзвонила я лише раз. Так і повернулася додому зі своїми пожитками.

Вночі того ж дня до нас у двері постукали. На годиннику було 22.40 уся сім’я вже відпочивала. На порозі стояла Жанна, вона оглянула мене з голови до ніг, а потім запитала:

-І чого ви приходили?

-Хотіла віддати тобі деякі свої речі, але схоже тобі то не потрібно.

-Чому ж? Я була трохи знервована, бо малий вередував. То я можу поглянути на них.

Йти далеко не довелося, пакет я залишила у передпокої. Одразу взяла його і простягнула сусідці. Вона швидко переглянула вміст, а потім здивовано відмітила:

-Так вони ж не нові. Ще й розмір ніби великуватий.

-Якщо тобі не підходить, віддавай, я знайду когось іншого.

-Та ні, заберу те, що є.

Жінка розвернулася й пішла до своєї квартири. Навіть не подякувала й слова доброго не сказала. Більше ніколи не допомагатиму цій грубіянці.

КІНЕЦЬ.