Вперше ми зустрілися з Іваном у парку. Тоді я тільки приїхала з іншого міста. Збиралася продовжити навчання та жила у гуртожитку. Іван мені одразу сподобався.

Він був дуже уважним та дбайливим. Ми почали зустрічатись. А за рік він зробив мені пропозицію. Я погодилася, і тоді ж, хоч при знайомстві з його мамою я зрозуміла, що я їй не сподобалася.

Я вирішила, що знайду з нею спільну мову. Іван привів мене до своєї двокімнатної квартири. Там він жив із матір’ю. Мої батьки допомогли нам купити меблі та облаштувати нашу з чоловіком кімнату.

Але моя свекруха була від початку мною незадоволена. Вона дорікала мені щодня, що я прийшла на все готове.

Я намагалася їй догодити. Готувала, прала, прибиралася вдома. Але її ставлення до мене не змінилося. Мені було важко і nрикро, але настав час — я вже не могла терпіти її нападки.

Я запропонувала чоловікові піти на орендовану квартиру або хоча б кімнату в комуналці. Іван був проти і не сприймав мої слова всерйоз. А коли свекруха дізналася, що я хочу переїхати, то зовсім почала сkандал.

Нібито я спеціально хочу розлу чити їх із сином, а тому що на той момент я була вже ваrітна, Івана цим хотіла просто прив’язати до себе. Я не стрималася і теж висловила все, що накипіло.

Тоді чоловік мені крізь зуби процідив: “Забирайся з нашого дому!”. І я поїхала до батьків. Морально мені було дуже тяжко. Але батьки мені допомагали.

Коли народився син, я була категорично проти того, щоб він дізнався про те, що трапилося того дня, але моя мама йому розповіла. Знаєте, одного разу я спробувала відновити стосунки з чоловіком заради дитини, але він відповів, що я образила його маму і маю вибачитися перед нею.

Тільки після цього можу повернутись. А я й не збиралася повертатись. Синові вже п’ять років, батько його жодного разу не бачив, платить аліменти, а нещодавно одружився. Я не шкодую, що пішла тоді.

КІНЕЦЬ.