Три роки, як Тома живе у місті. Сестрі писала, що у неї престижна робота, красень-залицяльник, і взагалі — у неї все просто чудово. Але в гості чомусь не кликала.

А тиждень тому мати виділила Оксані грошей на поїздку до міста. Грошей мало вистачити і на готель, і в кіно, і на морозиво з пиріжками.

Тома зустріла сестру на вокзалі, проводила до готелю, і пославшись на роботу, порадивши походити музеями, втекла на роботу. Чесно сказати, Оксані було трохи прикро.

Тома її в гості не покликала, з роботи, на честь приїзду сестри, не відпросилася… Але велике місто та музеї швидко прогнали сумні думки з голови дівчини. А ввечері вони з Томою пішли гуляти містом.

Посиділи у кафе. Потім Тома провела Оксану до готелю, а сама пішла до себе. Те саме повторилося наступного дня… А на третій день, Оксана, з ранку піднявшись, вирішила сама піти відвідати сестру.

Адресу вона знала… Тома вийшла з дому разом зі своїм залицяльником. Високий красень, але набагато старший за сестру. Той сів у машину, поїхав, а Тома рушила в іншому напрямку.

Оксана пішла за нею. Прийшли до супермаркету. Тома увійшла і довго не виходила. Коли Оксана увійшла до супермаркету, то одразу вискочила – сестра тут працювала касиркою. Це її «престижна робота»?

Засмучена Оксана пішла вулицею. Прийшла до кафе, де вони посиділи із сестрою. Тільки сіла за столик, як увійшла родина — чоловік, дружина та їхній син. У чоловікові Оксана впызнала кавалера своєї сестри…

— Я все знаю! Ти касиркою в супермаркеті працюєш і зустрічаєшся з одруженим чоловіком! Томочка, мила, поїдемо додому. Хіба це життя?

— Оксано, я найщасливіша жінка у світі! Він мене любить. Каже, що розлу читься. І тоді я матиму великий будинок… Оксана, розrублена, поверталася до батьків у село. А Тома? Вона народила дитину, отримала кімнату у гуртожитку і так і мешкає. У незрозумілому щасті…

КІНЕЦЬ.