З моїм новим хлопцем ми знайомі майже рік . Зустрілися під час відрядження та довгий час спілкувалися на відстані . За цей час ми встигли сильно закохатися в один в одного і мріяли жити разом.

Хлопець запропонував переїхати до його рідного міста . У моєму місті мене більше нічого не тримало — квартира в мене орендована , роботу можна знайти і в іншому місті , а до батьків можна приїхати в вихідні.

По приїзді у рідне місто хлопця я знайшла високооплачувану роботу.

Хлопець жив у квартирі у своїй матері. Коли фінансовий стан їх сім’ї дозволяв , вони купили три квартири та здавали їх в оренду , поки єдиний син не виріс і не переїхав в одну з цих однокімнатних квартир.

Я думала , що в цьому будинку ми поживемо деякий час , поки не купимо своє житло. За документам квартира , в якій ми жили , належала матері хлопця , так що в нього теж фактично не було даху над головою.

Місяці йшли, але хлопець так і не заговорив про покупку спільного житла . Мені було так важко жити в цих стінах — все таке старе , килими на стінах , та й до роботи мені доводилося їхати на автобусі півтори години.

Від такого режиму я сильно втомлювалася , так що довелося натякнути про переїзд . Але хлопець категорично проти іпотеки та замість цього запропонував зробити ремонт , оновити меблі.

Значить , я повинна за свій рахунок облаштувати квартиру його батьків , при тому , що ми навіть не одружені ? А що буде у випадку якщо ми розірвемо стосунки ? Я залишусь без нічого . Хіба я схожа на лохушку ? Але бо юся прямо про це сказати хлопцю , він любить мене і хоче зробити пропозицію. Не знаю , як м’яко натякнути про свої переживання.

КІНЕЦЬ.