Ми з чоловіком планували відзначити його день народ ження по-іншому. Не хотілося знову кликати всіх родичів, накривати великий стіл і потім мити посуд до 3-ї години ночі.

Просто хотіли піти погуляти з друзями у торговому центрі та посидіти в кіно. Але ось моя свекруха мала свої плани. Вона з самого ранку нам зателефонувала і сказала, що ввечері ми повин ні чекати на гостей, тож треба накрити на стіл, вона всіх уже покликала. Ми обурилися такому, бо це руйнувало наші плани.

Але робити нічого, бо родичів уже запросили. Мені довелося на півдня раніше відпроситися з роботи, я побігла в магазин, накуnила великі пакети продуктів.

Стала готувати 5 салатів, дві гарячі страви, ще на додаток замовлення їжі з ресторану. І ось надвечір наш стіл мало не валився від того, скільки в нас частування.

Тільки от свекрусі все було не так. Вона почала відкривати мої шафи і при гостях перевіряти наявність пилу. Потім просила поміняти їй усі столові прибори, бо нібито я погано все помила. Вона ганьбила мене як могла. А ввечері зателефонувала чоловікові і почала питати, що я йому подарувала.

-А нічого, що весь шикарний стіл я накрила власним коштом? – відповіла я чоловікові. -Але мама каже, що ти дружина, ти так і мусила зробити. Але подарунок – це інше. А ще вона невдоволена тим, що ти не дала гостям із собою їжі додому.

-Твоя мати сама забрала собі без попиту половину торта, то ще хліб з ковбасою прихопила. Чим мені ще треба було гостей пригощати? Наступного дня я зустріла свекруху перед своїм під’їздом:

-Ось прийшла до вас забиратися. А то я тебе знаю, господиня ти огидна. Мало того, що моєму синові навіть подарунка не приготувала, то ще й гостей голодними залишила.

-За ваш довгий язик, мені доведеться сьогодні поміняти замки у квартирі, — відповіла я і пішла на роботу. Коли я повернулася додому, то застала таку картину: чоловік заспокоював свою плачучу матір. Виявилося, що мої слова про замки сильно зачепили її почуття. Вони змушували мене перепрошувати, але я не стала цього робити.

Тоді чоловік демонстративно став збирав свої речі та перебрався до мами. А мені стало так легко та добре без нього. Він мовчав тиждень, я теж мовчала і жила чудово. Так я й зрозуміла, що мені краще без цієї людини, ніж із нею. Ми вирішили, що краще подати на роз лучення.

КІНЕЦЬ.