У нас класична сім’я: чоловік, я та дитина. Чоловік працює, я сиджу вдома з дитиною. Йому лише чотири місяці. Дуже спокійна дитина, але іноді бувають і критичні дні. Буває, що малюк не хоче злазити з моїх рук.

Ну, все ж таки діти іноді бувають неспокійними. У такі дні я займаюся лише малюком. Так що, якщо навіть захотіти, він і не дасть зайнятися чимось іншим.

Чоловік цього не розуміє і каже, що я надто зациклена на дитині і нічого довкола себе не помічаю. Він потребує уваги до себе.

Скаржиться, що я не доглядаю себе. І не розуміє, що мені ніколи. Маля вимагає багато уваги, і я не встигаю. Іноді зустрічаю чоловіка без вечері, бо дуже за день втомилася. Знаю, що йому теж важко: приходить з роботи втомленим і хочеться смачної, різноманітної вечері.

Але мені також цього дуже хочеться. Бувають дні, що не те, що вечеряти – снідати з малюком не встигаю. Але я терплю. А він ось вирішив, що я дуже намагаюся і надто зациклилася на дитині.

У результаті заявив, що нам потрібно піти магазинами, а малюка залишити з його мамою. У мене погані стосунки зі свекрухою. Я їй не сподобалася відразу, і вона чекала, що ми скоро розбіжимося.

І тепер мені важко з нею збудувати нові стосунки. Дитину їй довірити взагалі не хочу. А чоловік наполягає на своєму, навіть посварився зі мною з цього приводу.

Як бути? Малюка годую грудьми. Як я зможу залишити його? Але чоловік наполягає і, напевно, закотить сkандал, якщо не погоджусь. Але мені буде дуже неспокійно.

КІНЕЦЬ.