І, як не дивно, на все місто про мене такі недобрі чутки вона пустила, ходжу, не знаю, куди й очі заховати від людей, навіть не підіймаю їх, бо дуже не зручно. Так і чую за спиною шепотіння і пересуди від усіх, кому не лінь. І адже все життя тільки для них і старалася, стільки років, стільки сил, стільки грошей на сім’ю сина витратила, що аж згадувати все це не хочеться, адже подяки так і не отримали за все це, – якось розповіла мені свою історію знайома Людмила.

У Людмили є двоє дітей: старша дочка та молодший син. Дочці жінки Ірині вже 35 років, вона давно заміжня, живуть вони з чоловіком у великому місті, нещодавно поміняли однокімнатну квартиру чоловіка на двокімнатну з доплатою, живуть добре і ніколи не скаржаться на своє життя, а молодший син Людмили, 30-ти річний Іван живе в тому ж містечку, що і його рідна мама.

– 10 років тому, коли чоловіка мого не стало, – згадує Ірина, – я взяла квартиру в кредuт. Гроші на перший внесок чоловік заробив, я теж працювала тоді, отримувала досить таки хорошу зарплату, ну і подумала: щоб кожному з дітей квартира була в спадок.

Людмила на той час розрахувала: 15 років кредит, 10 років вона буде платити з зарплати, а потім, як вийде на пенсію, Іван вже встане на ноги і буде сам виплачувати: квартира передбачалася йому, звісно,  де він буде жити зі своєю сім’єю, як він надумає створити сім’ю і одружитися.

І ось, 4 роки тому Іван одружився з Оксаною.

– Я не говорила їм нічого до пори, – говорить Людмила, – жити в квартиру пустила ту, ремонт хороший вони там зробили. Потім внучка народилася, а Оксана в декреті сиділа. Але недавно і невістка вийшла на роботу, а мене з мого місця «попросили». Пенсія у мене невелика, а ще 5 років платити за квартиру треба. Я до Івана свого звернулася, бо вибору вже у мене не було: живете, мовляв, допомагайте мені платити кредит, я сама вже, діти, з цим не справляюся.

Син спочатку погодився допомагати матері платити кредит, а потім і прийшов до мами на розмову.

– Переоформляй квартиру на нас з дружиною, – сказав мамі Іван, – тоді ми не проти того, щоб взяти на себе ці зобов’язання. Платити кредит далі будемо без тебе самі, сама зрозумій, дружина моя проти, остерігається, адже це квартира не наша, виходить, хоч ми там і проживаємо.

– Ну нерозумний же, – роздратовано каже Людмила, – це вже невістка наспівала йому, а він і радий старатися. З чого я її переоформляти буду? Я за неї гроші платила, а розлучаться вони, так половина моїх грошей піде до чужої жінки?

Мати постаралася пояснити синові, що в разі, якщо квартира залишиться на ній, то він же і буде у виграші, адже це буде його власність: потім у спадок все і отримає цілком, без всякого розділу при розлученні.

– Хороша справа, виходить, – сказала дружина Івана чоловікові і його мамі, – ми зараз будемо виділяти з сімейного бюджету чималі гроші, щоб платити за квартиру. Я, між іншим, теж заробляю, значить там і мій внесок буде, а якщо щось трапиться, так я ж ще й без усього залишуся? Так не піде.

Іван, звісно встав на сторону своєї дружини, чим образив свою маму, яка вважає, що і перший внесок був її, і 10 років вона платила за квартиру сама не для того, щоб віддати власність добровільно в чужі руки.

– Так уявляєш, що вони зробили, – обурюється Людмила, – вони розлучилися! Просто розлучилися, та ще й аліменти на дочку його дружина отримує офіційно.

Ні, молоді і раніше живуть разом в тій самій квартирі, за яку платять тепер кредит і яка оформлена на Людмилу, але невістка після розлучення взяла квартиру в кредит тепер ще й на себе. Грошима допомогли свати, так що щомісячний платіж можна порівняти з тим, що перераховує в банк за мамину квартиру син Людмили.

– Другу квартиру вони здали в оренду, – каже Людмила, – так що на квартиру йдуть гроші орендарів, але саме розлучення! Це ж треба, яка хитра і продумана невістка моя виявилася. Розлучилася, щоб квартирку потім не ділити. Значить, думає про розлучення, заздалегідь готується до того, що колись покине мого сина. Ну і як я можу до неї тепер по-доброму ставитися?

Якби Людмилі хтось сказав, що невістка поступила точно так, як і вона сама, що думає вона рівно про те ж саме, про що думає і сама Людмила, вона напевно здивувалася б.

Як вважаєте, молоді вчинили мудро чи ні? Це хитрість дружини Івана або всього лише хід у відповідь на «мудрість» її свекрухи? Чи варто було слухати матір і платити за кредит сім’єю?

КІНЕЦЬ.