Дружину Андрія звали Ілона, вона із міста, а Андрій сам із невеликого села. Вони познайомилися, коли святкували день народження брата Андрія.

Дівчина одразу запала йому в душу, тому він і став приділяти їй знаки уваги, запрошував на побачення, на які сам і приїжджав до столиці.

Через рік таких стосунків він зробив Ілоні пропозицію руки та сер ця, вона погодилася. Вони зіграли велике та пишне весілля. Після весілля їм не було де оселитися, тому він запропонував коханій переїхати до нього до села.

Але потім на таку заяву відреагував тесть і повідомив, що хоче подарувати їм квартиру, яку отримав у спадок від матері. Андрію така новина сподобалася, та й тесть був задоволений, що тепер вони житимуть поряд і допомагатимуть у всьому.

Микита Ярославович має лише одну дочку, і він її дуже любить. Андрія він любив як рідного сина. Проблем він не бачив, подарунок прийняв з шаленою подякою.

Тесть йому навіть допоміг з роботою, а коли в них з’явилася дитина, то взагалі багато власних коштів виділяв їм.

Неможливо було жодними словами описати його повагу та вдячність цьому чоловікові. Без його підтримки вони б точно не впоралися. Якось йому в око впала зимова курточка Микити Ярославовича. Куртка була старою та протертою. Ніколи раніше він цього не помічав.

Коли Андрій запитав, чому тесть не купив собі нової куртки, він сказав, що його пенсія дуже маленька. Андрій порадився із дружиною, і вони вирішили, що з відкладених грошей куплять нову курточку та взуття тестю. А після цього випадку і грошей у нього ніколи не брали.

КІНЕЦЬ.