Катя обережно, щоб не розбудити синів, увійшла до квартири, пройшла на кухню, увімкнула світло і здригнулася від несподіванки. За столом сидів її колишній чоловік Максим. Вони розлу чилися рік тому, коли Катя дізналася, що у чоловіка інша родина: інша жінка та трирічна дочка.

Тоді чоловік намагався переконати її, що це непорозуміння. Але не зміг навішати локшину на вуха дружини. Розлу чилися, поділили трикімнатну квартиру.

Каті з синами дісталася двокімнатна квартира, а він з доплатою зміг купити собі однокімнатну квартиру. — І де ти так довго гуляла? – спитав він. Катя проігнорувала питання.

— Я тебе питаю! Ніч уже на вулиці. — А ти тут якимось боком? Чому не зі своєю новою родиною? — Відповіла питанням на запитання жінка. — Мені треба поговорити з тобою. – сказав Макс. — Нема про що нам з тобою говорити! Іди з моєї квартири. Я спати хочу.

— Не гони. Вислухай. Я хочу почати все від початку. — З початку?! Ти хочеш повернутися? А як твоя нова дружина? Як ваша дитина? — Галина мене обду рила.

Дитина не моя. — Але й спочатку ми почати не зможемо. Ти обду рив мене! Зрадив! Я надто довіряла тобі. А тепер немає жодної довіри.

— Катю, ну давай спробуємо почати з чистого аркуша. – Ні. Не вдасться склеїти розбиту чашку. Я вже тебе розлюбила. Ти мені чужа людина. Дітей і то важко вмовила, щоб вони продовжували спілкуватися з тобою. А наші з тобою дороги розійшлися. І, Максе, я справді дуже втомилася і хочу спати.

Іди! Катя дивилася у вікно, як Макс вийшов з під’їзду, відійшов трохи, постояв, мабуть, сподіваючись, що вона гукне його, покличе назад. Не дочекавшись, сів у свою машину та поїхав. — Ти зрадив, тебе зра дили. Закон бумерангу, — подумала Катя, вже засинаючи в ліжку.

КІНЕЦЬ.