У моєї дружини величезна рідня, вони розкидані по кількох селах. У багатьох свої чоловіки, дружини, діти, через що “нерухомості” в селі вистачає. Взяти хоча б тещу з тестем – у них на двох три будиночки в селі.

Два по сусідству, вони використовують їх як одну велику ділянку, щоб сім’ю приймати, а будиночок, що залишився, стоїть, гниє, нікому не потрібний.

Там усе порослю поросло, у хаті ніхто не живе і не буває. Територія, по суті, просто стоїть. Кілька разів теща поривалася продати, але кому воно потрібно? Село далеко, дивитися там особливо нічого, і в будинок потрібно чимало вкласти.

Але мені там подобається. Настільки, що я обговорив із дружиною ймовірність того, що її батьки нам будиночок під дачу віддадуть. Вона сподівалася, що так і буде, натякала матері, але та сказала, що не втрачає надії продати і грошей із цього заробити.

Тільки ось усі півтора року відтоді, як я запропонував почати приводити будинок до ладу, все на місці стоїть, ніхто нічого не продає і не купує.

Коли дружина татові більш прямо сказала, що ми б хотіли в тому будиночку зупинятися, він запитав, навіщо нам та хата, коли в них аж дві хати і всім місця вистачить. Але є різниця між тим, щоб гостювати в батьків дружини і в особистому будиночку.

Може, вони чекають, що ми їм грошей запропонуємо? “Перекупимо” дачу. Теща явно не хоче розлучатися з нею без грошей. Але я не знаю, скільки нормально буде запропонувати.

У нас не так багато грошей із дружиною, інакше ми б і в іншому місці дачу собі купили, до того ж, є плани на ремонт у разі успіху. І водночас я ось думаю…

чи вистачить у тещі совісті продавати що-небудь рідній доньці? Адже вона її мати, повинна якось подбати про свою дитину і не вимагати за це плати.

Просто якийсь глухий кут із цим будиночком.

КІНЕЦЬ.