Максим по-справжньому кохав Ірину. Вони багато років прожили разом. Зрада його дружини розвалила їхню сім’ю.
Чоловік пам’ятає все настільки детально, як то це було вчора.

Максим прийшов з роботи. Купив для коханої її улюблені тістечка. Відчинив двері і почув непристойні звуки зі спальні. Його дружина нічого не соромилася.

Коли Максим залетів до кімнати, то парочка навіть не зупинилася. Чоловік кинув в коханців той пакет з тістечками і вибіг з квартири. Повернувся через дві години, коли дружина сама йому подзвонила.

У своїй зраді Ірина звинувачувала Максима.

— Ти завжди на роботі. Я тебе ніколи не бачу вдома. – Говорила вона.

— Я заробляю нам на життя. Ти ж хочеш тричі на рік літати на відпочинок, кожного місяця фарбувати нігті, купувати одяг і не дивитися на цінник. Хочеш? Ну, то я маю на те все заробити! – Волав Максим.

— А я жінка! Жінці потрібні не тільки гроші, але й турбота, увага, моральна підтримка, ласка, в кінці кінців! – Ірина то все перераховувала і загинала тонкі пальці.

— Я тобі того всього не давав?

— Ні! А Валентин завжди зі мною. Він дає мені те, чого не даєш ти.

Ірина взагалі не відчувала розкаяння. Вона була тверда в своїх переконаннях.

— Чим він займається? – Поцікавився Максим.

— Він студент. – Відповіла Ірина.

— Ага. Тобто гроші ти береш від мене, а в ліжко тягнеш іншого.

— Мене все влаштовує.

Запанувала тиша.

— Я не казала, що хочу йти від тебе. – Неочікувано, заявила Ірина.

Максим навіть очей не підняв. Не хотів її бачити. Гарно Ірина придумала. Всі свої потреби задовольнила, а що відчуває і чого хоче Максим її взагалі не цікавило.

Тоді розмова нічим хорошим не закінчилась. Максим подав на розлучення. Зробив робочу візу в Німеччину та полетів на пошуки нового життя.

Пройшло близько десяти років. Максиму виповнилось сорок років. В епоху інтернету, дуже легко знайти будь-що й будь-кого. Якось написала йому дівчинка десяти років.

«Добрий день! Я думаю, що ви мій батько» — і прикріпила фото: Максим обіймав Ірину за талію на фоні моря.

Чоловік поставився до того повідомлення серйозно. Розпитав, як маленьку звати і попросив номер телефону її мами. Максим подзвонив до Ірини сам. Жінка не очікувала на дзвінок з Німеччини.

— І чому ти не сказала, що я маю дочку? – Одразу запитав Максим.

Чоловік пропустив усі формальності. Навіть не сказав «привіт». Одразу перейшов до головного, аби Ірина нічого собі не фантазувала.

— Я не знала, від кого вона. – Відповіла Ірина.

— А той твій студент?

— Давно розійшлися. Та й вона взагалі на нього не схожа. Твоя копія з голови до п’ят.

Розмова була коротка. Максим захотів приїхати. Якби знав, що має дочку, то допомагав би Ірині з самого початку.

Світланка з нетерпінням чекала на свого татка. Вона прийняла його дуже тепло. Не дивлячись на відсутність Максима в її житті, він швидко наздогнав втрачене. Формат спілкування був більше в онлайн форматі. Ще Максим часто дзвонив до малечі. Кожного вечора, коли чоловік йшов з роботи, він обов’язково дзвонив до донечки.

Між ним та Іриною теж щось відбувалося. Жінка сама частенько писала йому. Спочатку писала щось виключно про доньку, але з часом, розмови ставали більш приватними. Максим не знав, чи варто знову пов’язувати своє життя з тією жінкою. Вона вже зрадила йому колись і то був не один раз. Після їхнього розриву, Ірина ще два роки жила з тим студентом. Навряд чи вона лягала в ліжко з іншим і думала, що робити так не правильно.

Напевне, Бог дуже любить Максима. Саме в той період, коли чоловік сумнівався, чи повертати колишню назад чи ні, він зустрів Марі. Німкення за походженням, працьовита та амбітна, а ще вірна і спокійна. Максим нікому про неї не розповідав. Їхній роман розвивався поволі. З кожним днем, чоловік все більше і більше закохувався в Марі.

Приїхав до донечки на її День народження. Марі допомагала обрати подарунок для дочки. Вона жодного злого слова не сказала Максиму стосовно його поїздки. Навпаки, Марі пишалася його вчинком. Її так виховували, що чоловік все життя повинен нести відповідальність за свою дитину. Якщо мужчина кидає сім’ю, кидає дітей і йде шукати нову жінку, то такий чоловік не підходить для серйозних стосунків.

Максим намагався триматися так само, як і раніше. Він розумів, що Ірина чекає, коли він перший почне розмову. Чоловік не хотів. Іскра між ними пробігла, але чоловік тримав себе в руках.

— Я хочу поговорити. – Твердо промовила Ірина.

Максим підпалив цигарку. Зрозуміло, про що його буде просити колишня.

— Мені здається, що між нами залишились старі почуття. – Невпевнено промовила жінка.

— Так і є. – Підтвердив чоловік.

— Справді? – Ірина не встигла приховати свій подив. Запитання вирвалося саме, але вона хутко взяла себе в руки. Через лічені секунди, її обличчя знову стало стриманим, а погляд холодним. – Донечка рада, що ти присутній в її житті. Здається, і наше спілкування стало теплішим. – Продовжила Ірина. – Я хочу сказати, зараз у нас все добре. Правда ж?

Максим кивнув. Він відчував напруження колишньої. Бачив, як важко даються їй слова. Вона сама багато років назад зруйнувала їхній шлюб, адже думала, що знайде собі кращого. Поки була молода, то мала популярність серед чоловіків. То все були любителі «легких стосунків», де не треба брати на себе відповідальність.

Ірина подобалася чоловікам через вроду. Максим і сама Ірина це знали. Коли Ірина була молода, то завжди фліртувала з іншими чоловіками на очах в Максима. Жінка приймала подарунки від інших. Часто сперечалася з подружками, що, завдяки флірту, зможе здобути для компанії безкоштовну вечерю чи випивку.

Тепер молодість пройшла. Ірина мала на руках дитину. Чоловіки обходили її стороною, бо не хотіли брати на себе відповідальність. Максим чудово розумів, що в ньому, Ірина бачить останню надію на нормальну сім’ю. Він відчував нотки благання в її голосі. Але чи справді йому потрібні ці стосунки?

Максим вагався не довго.

— Я маю жінку.

Ірина зблідла. Емоції, які вона ховала, виступили на її обличчі: біль та відчай.

«Дякую Ірині, що не влаштовувала істерик» — думав Максим, сідаючи на літак.

Жінка все зрозуміла. Вона стримала себе і щиро подякувала Максиму за все хороше, що він для неї робив. Сказала, що чекає на нього Восьмого березня. Хоч з Іриною у них нічого не буде і Максим має нове кохання, але в його житті є дівчина, яка зайняла його серце на все життя і то – донечка. Навесні він прилетить знову, щоб влаштувати для неї найкраще свято. Це буде перше Восьме березня, яке вони відсвяткують разом.

КІНЕЦЬ.