Зустріч колишніх однокласників організувалась спонтанно. Ольга та Тетяна, у п’ятницю, в другій половині дня, гуляли парком, коли зіткнулися з Владом.

І вирішили організувати зустріч випускників. Влад запропонував зібратися в нього на дачі, брав на себе фінансові витрати, а дівчатам велів дзвонити однокласникам і запрошувати їх на сабантуй.

Так і збиралися. Майже всім класом… Влад із Ольгою у школі були близькі. Дуже. Перше кохання. Але розлу чилися ще учнями.

Ольга, заміжня жінка, мати трьох дітей , після, ні-ні, та й згадувала з тугою Влада… Коли Влад запросив Ольгу на танець, у неї серце тьохнуло, як колись, коли ще зустрічалися.

Якоїсь миті їй здалося, що вона продовжує любити Влада… Коли стемніло, народ почав викликати таксі та роз’їжджатися будинками. Ольга залишилася із Владом.

— Адже тебе шукатимуть, — сказав Влад. — Нехай шукають. Мені не має значення, — відповіла дівчина . Вони, обнявшись, сиділи на лавці у дворі його дачі. Розповідали про своє життя.

Влад уже рік, як розлу чився із дружиною. Дітей немає. — Я тебе любив. І зараз продовжую кохати. — А ми ж посва рилися через дрібницю. А могли б і не сва ритись. Нині все склалося б інакше. — Але все можна переграти. Маю трикімнатну квартиру. В Києві. Поїдемо зі мною. І дітей твоїх заберемо. Я буду дбайливим вітчимом, і найлюбішим чоловіком.

— А я так утомилася від життя без кохання. Згодна. — відповіла Ольга… Додому вона повернулася лише у суботу ввечері. — Я з тобою розлу чаюся! – кричав чоловік.

– Дітей ми забираємо собі! — гарчала свекруха. – Ну і забирайте. Мені все одно. – відповіла Ольга. Чоловік пішов до мами. Ольга почала варити дітям вечерю. Годині об одинадцятій зателефонував Влад. – У мене все готове. Коли мені поїхати за вами? – спитав він.

— Вибач мені, коханий, але я не поїду. — Але ж я люблю тебе. Ольга скинула виклик… Діти вже спали. Ольга сама сиділа на кухні та nлакала. Вона зробила власний вибір. Діти важливіші!

КІНЕЦЬ.