Галина Антонівна уже шість років, як пенсіонерка. Вижити на ті копійки, які платить держава можна, якщо на твоїй шиї немає двоє дорослих дітей.

Сергій та Анна з дитинства звикли, що мама в усьому допомагає. Коли виросли, нічого не змінилося. То весілля зробити, то на хрестини потрібні гроші.

Зараз у них зовсім інші турботи й мама знову виручає. Галина Антонівна щомісяця знаходить якийсь підробіток. В основному бере діток на репетиторство. Усі зароблені кошти віддає сину та дочці.

Сергій платить кредит за автомобіль, який нещодавно придбав у кредит, а Аня виплачує іпотеку на квартиру. Діти думають, що мамині гроші легкі. Що там такого з дитиною задачку зробити чи правило вивчити?

От якби самі спробували того хліба, так би не говорили.

Нещодавно старенька твердо вирішила, що більше не може займатися з дітьми. На це йде занадто багато нервів та сил. Це ж яка відповідальність навчити та пояснити.

Допрацьовує останній тиждень й нарешті знайде час на себе. Бабуся все життя мріяла побачити світ. Полетіти в якусь невідому країну, ознайомитися з місцевим колоритом, стравами, людьми.

Зібрала дітей в гості, щоб повідомити про своє рішення й попередити, що більше не зможе допомагати фінансово. Звісно вони покрутили носами, а потім син заявив: «Може воно й на краще.

Тепер зможеш посидіти з рідними онуками. Не все ж тобі за чужими дивитися. Та й ми зможемо зекономити на садочку. Навіщо платити комусь, якщо є рідна бабуся».

Галина Антонівна щиро вірила, що діти зрозуміють її бажання нарешті відпочити. Проте вони так і не зрозуміли, що мама хоче присвятити час собі, а не онукам. Дітьми повинні займатися рідні батьки. Свого часу вона їх виростила та виховала без допомоги кого-небудь.

КІНЕЦЬ.