Весілля у Тамари з Дмитром було гарне і пишне, багато людей запросили, а все пристаралися батько й мати Дмитра.

Батьки нареченого дуже хотіли, щоб було, як і в інших людей. Гарно прийняли невістку.

А згодом Тамара вже дізналася, що чекає дитину, Дмитро давно мріяв про сина, тому був щасливим, а ще більше раділи його батьки, що тепер матимуть онука.

Після народження Тамара ще довго була в стаціонарі, свекруха її, Ірина Олегівна, щодня бігала до неї, носила гарячу домашню їжу, а коли Тамару виписали додому, то мати Дмитра ще й туди ходила щодня в усьому допомагати.

Скоро Ірина Олегівна залишилася без чоловіка і ще більше горнулася до свого сина, адже рідніших людей не мала.

Ірина Олегівна ще дуже горнулася до Тамари та її синочка, маленького свого онучка.

Увесь вільний час жінка проводила з дитятком.

А потім у Тамари з Дмитром щось не склалося, подружжя розлучилося з суперечкою, Тамара забрала сина і поїхала далеко до своїх батьків.

Найбільше засмутилася свекруха, адже тепер вона ні Тамари, ні свого єдиного онучка не бачила, лише інколи, з дозволу своєї невістки, могла говорити з ним по телефону.

Потім не стало, на жаль, і самого Дмитра і Ірина Олегівна залишилася зовсім одна у своїй великій трикімнатній квартирі.

У жінки нікого крім онучка не залишилося. Вперше Тамара з сином запросили бабусю до себе в гості, коли малому виповнилося 10 років.

Що тільки бабуся не навезла своєму онукові, дві сумки подарунків та різних речей, адже старанно готувалася не один місяць до цього дня.

Хлопчик підростав, все сухіше та рідше говорив з бабусею, а коли вона йому телефонувала, відповідав, що в нього часу немає.

А сама Ірина Олегівна щоразу говорила, як любить його, як сумує за ним, він найрідніша їй людина.

Та онук був холодним.

А нещодавно бабусі не стало, Тамара з сином прощатися з нею не приїхали.

А через пару днів, лише явилася, щоб дізнатися, як квартиру оформити, адже у Ірини Олегівни один рідний спадкоємець, її онук єдиний.

Та коли дізналася, що квартира її свекрухи належить вже чужій людині давно, вона подарувала її, засмутилася.

Тамара не могла зрозуміти, бабуся так сильно любила свого онука, постійно йому говорила про це, а залишила його ні з чим.

Виходить, її почуття були не щирими і любові ніякої до дитини не було. Так і досі думає жінка.

Невже бабуся брехала?

КІНЕЦЬ.