Ми з дружиною багато і тяжко працювали, щоб придбати чотирикімнатну квартиру. Вирішили не влазити в кредити і все зробити самотужки. Я працював на двох роботах, та ще й знаходив усілякі підробітки.

Працював дизайнером у компанії, викладав на факультеті дизайну та ще приймав окремі дрібні замовлення. Дружина, сидячи у декреті, теж підробляла віддалено.

Коли ми нарешті зробили ремонт і заїхали в квартиру, до нас зателефонували мої батьки і сказали, що на нас чекає дуже важлива розмова. І сказали, що вони разом із сім’єю моєї сестри приїдуть до нас за кілька годин.

Коли родичі з’явилися у нашій квартирі, я помітив, що сестра з чоловіком дуже уважно оглядають квартиру як люди, які планують заселитися. І не помилився.

Виявилося, що цією важливою розмовою була пропозиція віддати нашу чотирикімнатну квартиру моїй сестрі з її чоловіком та чотирма дітьми. Жили вони бідно і часто не вистачало елементарних речей.

Ми навіть дітей їх збирали кілька разів до школи, бо сестра не мала грошей на це. Мовляв, у нас одна дитина і ми цілком могли б переїхати в їхню однокімнатну квартиру, а їм потрібна велика квартира.

— Добре, я погоджуся на це, але з однією умовою. — Здивував я свою дружину, і вона аж вся напружилася. – Умова ця – відшкодування всіх вкладених грошей у цю квартиру.

А я думаю, що ви знаєте, скільки коштує така квартира та ремонт. Правда? Мої батьки та сестра обу рилися, як я можу бути таким безсер дечним і скупим.

А я сказав їм у відповідь: — Я безсер дечний? Ми працювали як прокляті, щоб отримати це житло, а ви не хочете і пальцем поворухнути? На халяву хочете отримати все? Шукайте її десь в іншому місці, але не тут. З того часу ми з моїми батьками та сестрою не спілкуємось.

КІНЕЦЬ.