Мій дідусь лишив мені у спадок свою трикімнатну квартиру. Вона красива, простора у хорошому районі міста. Але переїжджати туди ми не стали, бо вже маємо власне житло. Два роки там ніхто не жив. Порадившись з дружиною вирішили, щоб квартира не пустувала, здаватимемо її постояльцям.

Розмістили оголошення в інтернеті. Охочих було вдосталь. Але ми хотіли, щоб там мешкала подружня пара. На оголошення відгукнулись молоді люди, й хоча вони були ще не одружені, але здались нам досить спокійними та ввічливими. На жаль, перше враження виявилось оманливим.

За кілька тижнів до нас почали телефонувати сусіди та скаржитись, що наші квартиранти поводяться досить шумно й постійно влаштовують якість вечірки. Дружина навідалась до постояльців з попередженням, що коли так триватиме й далі, то їм доведеться з’їхати.

Скарги сусідів не припинились і ми почали шукати нових квартирантів. І ось, одного дня до нас зателефонувала пара молодят, які недавно одружились і шукають окреме житло. Вони тільки но закінчили навчання в університеті, тому не мали достатньо фінансів. Не хотілось повторювати старі помилки, тому зразу уклали з ними договір оренди, щоб застрахувати себе від непередбаченого розвитку подій.

Та ці квартиранти виявились абсолютно не схожими на попередніх. Вони ніколи не затримували оплату і сусіди не мали до їхнього перебування жодних претензій. Ми з дружиною тішились, що нарешті знайшли гідних, адекватних постояльців.

Одного дня вони запропонували нам те, чого ми точно не очікували:

– Ви не проти, якщо ми зробимо у вашій квартирі ремонт? Переклеїмо шпалери, постелимо ламінат.

– Та ми взагалі то не планували ремонт. Поки, й немає за що його робити,- пояснила дружина.

– Нічого й не треба. Всі витрати ми беремо на себе. У наших батьків після ремонту залишились будівельні матеріали, їх буде достатньо. Майстрам платити не потрібно, самі справимось. Ви не пошкодуєте.

– Ну, якщо ви впевнені у хорошому результаті, то робіть.

Наші постояльці зробили усе задумане, але за кілька тижнів після завершення ремонту повідомили, що будуть з’їжджати з квартири. Ми не знали, що й думати. Ненароком підозрювали, що зараз почнуть вимагати грошей за матеріали та пророблену роботу. Але виявилось, що ніякого підступу не готувалось.

Коли ми приїхали, щоб прийняти житло, то були неймовірно вражені. Виглядало, ніби тут попрацювали професійні дизайнери. Все зроблено якісно, кольори підібрані дуже гармонійно – наче нова квартира. Вони вдихнули в неї нове життя. Ми перепитали:

– Скільки ви хочете за такий чудовий ремонт?

– Ми ж казали, нічого не треба. Просто думали, що житимемо тут не один рік, а батьки придбали нам власну квартиру у подарунок. От і переїжджаємо.

Не хотілось прощатись з такими квартирантами. Вважаю, що нам дуже пощастило, такі люди зараз рідкість.

КІНЕЦЬ.