З часом приходить період, коли діти йдуть з батьківського дому. Це нормально, адже всі ми дорослішаємо.
Але що залишається натомість? Натомість ви зі своєю другою половинкою, за довгий період часу, нарешті залишаєтесь тільки удвох.

Ми з Антоном одружились будучи молодими, закоханими один в одну по вуха. Тоді коханням віяло звідусіль, а через рік після нашого весілля я народила первістка Олега, а згодом і доньку Христину.

Далі ми поринули в турботи про дітей та добробут сім’ї, тому на романтику часу мало залишалось.

За цими клопотами ми забули про те, що треба і про наші відносини піклуватись.

Діти тим часом повиростали, отримали освіту, знайшли хороші роботи та влаштувались добре в цьому світі. Тепер вже вони не приділяли увагу своїм батькам, адже розвивались та будували власне життя.

Але вони не повторювали нашої помилки. Діти не забували, що з партнером треба підтримувати відносини, а не забуватись в рутині.

Нещодавно Антон вийшов на заслужену пенсію. Я ж ще працюю, бо не хочу йти з роботи. Вона мені подобається. Але я помітила, що мій коханий став тим самим вічно невдоволено дідом, якому все не так.

В мене вже давно через нього немає спокою. То йому треба в той самий час подивитись в тій ж кімнаті телевізор, де я дивлюсь серіал з ноутбука та в’яжу у вільний час. То не так борщ подала, то не так прибираю.

Та й не хоче він бачити госте в нашому домі. Тому я більше не можу проводити вечора за чашкою чаю та тортиком, говорячи про всі останні новини.

Що вже з ним робити – я не знаю. Не вживає ось разом на старості літ.

КІНЕЦЬ.