Ми з чоловіком давно мріяли про батьківство, але мені ніяк не вдавалось завагітніти. Тому, було прийнято рішення взяти дитину із притулку. Спершу планували взяти немовлятко, але коли побачили Михайлика, то відчули, ніби це наш рідний син. Вагань не було і ми його усиновили.

Поява у нашій сім’ї вже такої великої дитини, ще й з притулку, викликала багато обговорень та пліток зі сторони сусідів. Вони немов серіалів передивились чи надзвичайних новин та чомусь вирішили, що наш син обов’язково когось з них пoгp _абyє. Він лише малюк, якому довелось багато пережити за свої неповні дев’ять років.

Якось у нашої тітки Євгенії, з сусіднього під’їзду, зник кіт. Але ніхто не припустив, що весна і тварина просто загуляла. Сусіди вирішили у всьому звинуватити мого сина, ніби він жорстоко поводиться з тваринами. Звісно, цього ніхто не бачив, а вже за три дні приблудний улюбленець повернувся до своєї господині. Але то все дарма. Вибачення за наклеп ніхто так і не попросив.

Сусідка продовжувала ображати мого сина та грозилась йому, що коли, щось не так зробить, то ми відправимо його назад у притулок. Вже кілька разів попереджала її, щоб не сміла такого говорити моїй дитині, але там все заперечує і каже, що Михайло вигадує. Я не знала кому вірити.

Одного дня, син без дозволу взяв мій мобільний, та вийшов з ним у двір. Коли сусідка побачила у руках дитини смартфон, то почала його звинувачувати у крадіжці. Але Михайлик на той момент вже встиг увімкнути диктофон, щоб потім дати мені послухати, як доказ, що він говорив правду. Запис, на якому баба Зіна обзиває його злодієм, безбатченко та обіцяє здати в поліцію, хлопчик розіслав усім сусідам через спільний чат у Вайбер. Коли все це набуло розголосу, сусідка нарешті почула голос совісті та прийшла вибачатись. Зробила вона це публічно, при всіх, хто був у дворі.

З того часу сусіди перестали розносити плітки про нашого Михайлика. Нарешті дитина не буде чути усіх тих несправедливих, образливих слів. Він хороший хлопчик і заслуговує на повагу та любов.

КІНЕЦЬ.