До Василини почав настирливо залицятися інший кавалер Тарас. Вона не бажала мати з ним ніяких відносин. Та тут втрутились батьки. Вони наполягали, щоб донька відповіла Тарасу взаємністю, бо той із заможної родини, хороша партія, з ним нужди не знатиме.

У нашому невеличкому містечку мешкає одна чемна, красива та добра дівчина, на ім’я Василина. Всі ставились до неї з повагою, адже серед безлічі чеснот вона була ще й дуже працьовитою. Незважаючи на те, що зростала в бідній сім’ї, мала добре серце і не скупилась поділитись останнім.

Вона була досить романтичною за натурою, тому коли закохалась в Андрія — це було справжнє кохання. Хлопець теж відповідав їй взаємністю. Але через свою нерішучість і скромність, Василина ніяк не наважувалась почати з ним зустрічатись. Хоча всі знайомі не раз натякали батькам дівчини, що Андрій хлопець достойний і вони були б гарною парою. Та життя обох склалась інакше.

До Василини почав настирливо залицятися інший кавалер Тарас. Вона не бажала мати з ним ніяких відносин, адже щиро кохала Андрія. Та тут втрутились батьки. Вони наполягали, щоб донька відповіла Тарасу взаємністю, бо той із заможної родини, хороша партія, з ним нужди не знатиме. Матір повчала, що кохання не вічне, а заміж треба виходити за того, з яким будеш впевнена у завтрашньому дні. Василина пошкодувала батьків й не стала їм перечити.

Тож коли Тарас запропонував їй вийти за нього заміж, дівчина таки погодилась. Вона не відчувала радості, на душі була порожнеча, адже мріяла, що зрештою поєднає долю зі своїм коханим Андрієм. Та доля розпорядилася інакше.

Заміжжя не схоже було на ідеальне подружнє життя. Чоловік постійно докоряв Василині, що та приділяє йому недостатньо уваги, не бачить від неї ніяких проявів ніжності та й подружній обов’язок виконує нехотя. Але ж яка може бути романтика чи пристрасть, коли почуття до іншого? Жінка не сперечалась і з його зауваженнями, бо знала у чому причина холоду між ними.

Та минуло трохи часу й у подружжя з’явився первісток. Всі раділи поповненню в родині й Тарас неймовірно тішився, що нарешті став батьком. Життя пари почало налагоджуватись.

З того часу минуло шість років. У Андрія з’явилась власна сім’я. Але до дружини він був байдужим, як Василина до свого чоловіка. Вирішив одружитися, бо час не стоїть на місці, роки йдуть, треба і своє особисте життя якось влаштовувати. Але в серці залишалась Василина. Саме її він уявляв своєю дружиною, але тільки в мрійливих думках. А реальність була зовсім інакшою.

Тим часом у відносинах Василини з Тарасом пробігла чорна кішка. Вони щодня сварилися. Якось жінка помітила, що той пошепки розмовляє телефоном, щоб ніхто не підслухав. Саме тоді в неї закрались перші підозри, які підтвердились, коли побачила, як її благовірний цілується з якоюсь незнайомкою.

Василина не те щоб засмутилася. Звичайно було не приємно, але швидше за все навпаки. Вона відчула, що це той самий момент, коли вона зможе нарешті з чистою совістю звільнитися від цього нещасливого шлюбу. А ця зрада чоловіка ідеальна для цього можливість. Навіть статки чоловіка не змогли її втримати від рішучого кроку.

Василину ніхто не осуджував, адже причина для розлучення була більш як прозора.

Прикро, що стільки років втрачено, які могли б стати найщасливішим періодом у її житті.

КІНЕЦЬ.