Мій перший шлюб виявився невдалим. Чоловік постійно брехав мені, зраджував та не проявляв ніякого піклування й ніжності. Я зважилась на розлучення і виховувала доньку сама. Та з часом мені пощастило зустріти справжнє кохання. Його звали Денис і він був цілковитою протилежністю мого першого чоловіка. Ми побрались. До цього він ні разу не був одружений. У шлюбі в нас народився синочок.

Я сподівалась, що попереду на нас чекає щасливе життя. Але наша сімейна ідилія тривала недовго. Близько трьох років тому, я відчула перші зміни. Чоловік став якимось байдужим, пізно повертався ввечері з роботи, шукаючи приводу, щоб затриматись. Коли я намагалась з’ясувати стосунки, він просто мене ігнорував. Сама себе втішала, що все це тимчасово, все минеться. Але ставало тільки гірше.

Якось він повернувся після роботи та поставив мене перед фактом, що ми розлучаємося, бо він закохався в іншу жінку. Оскільки я мешкала у його квартирі, мені потрібно було подумати, де ж я маю жити. Попросила дати мені ще якийсь час, щоб владнати це питання. Вся ця історія стала для мене справжньою несподіванкою. Не думала, що доведеться розлучатись вдруге.

Жити поряд з коханим, знаючи, що ти для нього порожнє місце, було не солодко. Ночами я плакала в подушку та не втрачала надії, що все можна повернути. Почала відвідувати психолога, щоб не зануритись у депресію. Та найціннішу пораду почула від подруги. У неї в сім’ї була подібна ситуація. У свій час її чоловік теж до неї охолонув. Але замість того, щоб шкодувати себе, вона навчилась себе любити.

Я вирішила піти її шляхом. Почала дбати про себе, записалась у басейн, змінила зачіску та придбала нові речі. Головне, що я більше не оплакувала втрачене кохання. Навпаки, ставилась до Дениса з максимальною байдужістю. Відчула себе не заміжньою жінкою, а молодою, вільною дівчиною.

Денису казала, що старанно шукаю окреме помешкання, а сама у цей час запрошувала сторонніх чоловіків у гості. Звісно, що йому це не подобалось. Але я запропонувала, щоб він і свою нову пасію запросив на вечерю. Довго вагався, але зрештою таки привів. Ми познайомились, все пройшло спокійно. Вечір добігав кінця і Денис пішов проводити гостю. Та, повернувся неочікувано швидко.

Наступний день приніс неабиякі зміни. З самого ранку чоловік намагався проявляти знаки уваги. Приготував мені каву, за яку я холодно подякувала. Ввечері не затримувався після роботи. Став ідеальним чоловіком та батьком. А одного вечора прийшов та подарував мені золоту каблучку. Запропонував вдруге вийти за нього заміж. Я погодилась не одразу. Та переконавшись, що стосунки розвиваються у правильному напрямку, таки дала йому другий шанс і відповіла згодою.

КІНЕЦЬ.