Моя свекруха народилась 8 березня у Міжнародний день всіх жінок. Тому кожного року у цей день ми їхали до неї на святкування, це вже було сімейною традицією. От і на цей раз ми з чоловіком підготувались до святкового дня. Щоправда, напередодні всі плани змінились, оскільки мені зателефонувала мама та сказала, що молодша сестра народила мені племінника. Тому я відразу поїхала додому, а чоловіка відправила до матері самого.

Свекруху про такий хід подій я, звичайно, повідомила. І вона привітала мене із племінницею та сказала, що відсвяткуємо якось ще й разом, просто у інший день.

Але удача в той ранок була на моїй стороні. Коли я попрацювала декілька годин, то у всьому офісі зникло світло і електрики сказали, що будуть до вечора там все ремонтувати. Тому весь колектив відпустили додому. Я забігла до сестри, побула там до обіду, а потім поїхала додому, аби разом із чоловіком таки відправитись на свято до свекрухи.

Коли Ніна Тимофіївна побачила, що з автомобіля виходжу і я, то була дуже здивована. Та мені здалось, що шок був приємним.

За столом почали збиратись гості: приїхала сестра мого чоловіка із своєю сім’єю, друзі та колеги свекрухи. Ми відразу подарували свій подарунок і пройшли за стіл. Вечір був доволі теплим та веселим.

А наприкінці застілля, коли всі почали говорити, що пора вже розходитись по домах, Ніна Тимофіївна встала, аби сказати останній тост. Вона подякувала всім за присутність, за подарунки, за увагу та теплі слова. А тоді перейшла до того, що сьогодні не тільки її свято, а й свято всіх дівчат, жінок.

Тому з цієї нагоди вона і подарувала своїй дочці прекрасні золоті сережки з невеличкими діамантиками. Своїм подругам вона роздала по коробці цукерок і дітям дочки також щось вручила. На мене ж глянула із посмішкою та сказала: «Я сподіваюсь, ти не образишся на мене через те, що я нічого для тебе не приготувала. Ти просто сказала, що не зможеш приїхати. Тому я й не подумала».

Мені в один момент стало максимально незручно. Навіщо було привертати до мене увагу? Чому не можна було завтра наодинці подарувати дочці свій подарунок? Все одно ж вона залишається із ночівлею. Перед гостями мені було соромно, бо я не знала, яку емоцію зобразити у той момент. Насправді було образливо і цього вже аж ніяк не приховаєш. Загалом, краще б в той вечір я не їхала. І про сережки дорогі б не знала, і стосунки із свекрухою зберегла б.

КІНЕЦЬ.