Моя двоюрідна сестра Тамара з чоловіком мали двох доньок-близнюків. Батьки були дуже щасливими, коли дізналися про малечу, адже дві донечки – це таке велике подвійне щастя для мами й тата, що не передати.

Ще з народження Оксана і Ганна дуже добре ладнали між собою, уміли все піж собою поділити в рівних частинах, завжди знаходили спільну мову в усіх питаннях.

Моя Тамара, щиро кажучи, дуже раділа за те, що має дві помічниці, адже доньки – це надія та допомога на старості років, це знають абсолютно усі.

Дівчатка досить таки швидко підростали, згодом закінчували школу.

А моя сестра з чоловіком своїм вирішили купити їм двокімнатну квартиру в столиці, на яку вже багато років відкладали гроші.

Батьки планували, що доньки житимуть там, поки навчатимуться в університеті. А коли навчання скінчиться у них, до батьки ще відкладуть трохи грошей, візьмуть кредит і куплять ще одну двокімнатну квартиру, щоб кожну доньку забезпечити власним житлом і в кожної був свій власний простір.

Та, на жаль, чоловіка моєї двоюрідної сестри Тамари згодом не стало.

Відкладені гроші у них скінчилися швидко, адже дівчатам потрібно було і за навчання платити і щось купити собі. Тому про те, щоб купити ще одну квартиру, Тамара забула давно. Тепер зовсім не до того, аби на життя грошей вистачало.

А доньки заспокоювали маму: вони звикли ділитися усім, тому й у двокімнатній квартирі добре можуть ладнати.

Згодом сестри одна за одною вийшли заміж і тепер в квартирі вже жили дві сім’ї. Та згодом пішов спокій з їх дому: чоловік Оксані попався добрий та працьовитий, а Ганні – навпаки.

Чоловік Ганни часто більше сидів без роботи, але їв усе, що було вдома. Ні кран полагодити, ні щось комусь допомогти. Тоді й між сестрами почалися непорозуміння, які з’являлися згодом все нові і нові.

Тоді Тамара стала просити своїх доньок продати квартиру, гроші розділити порівну між ними і взяти кредит, так в обох дочок буде по квартирі, а з роками вони повернуть кредит.

Та Ганна сказала, що її такий варіант, придуманий матір’ю, зовсім не влаштовує, що в неї таких грошей немає, чоловік не заробляє зараз добре, тому продавати квартиру не хоче, бо їй не буде де жити тоді.

Згодом між собою домовилися, що Ганна зі своїм чоловіком орендують квартиру, а оренду платитимуть Оксана з чоловіком, поки сестра відкладатиме гроші на своє житло.

Вийде так, що згодом Ганна з чоловіком куплять собі квартиру і в кожного буде своє власне житло, а так поки вони житимуть окремо і у кожній сім’ї буде спокій. Ганна поїхала, Оксана платила оренду.

А через 3 роки Ганна зі своєю донечкою повернулася назад в квартиру до своєї сестри, їх залишив чоловік, грошей, тих заощаджень, зрозуміло й немає.

Ганна впевнена і усім говорить, що теж має право жити в цій квартирі. А її рідна сестра дуже ображається на неї: виходить вона всі ці роки даремно давала їй гроші.

Сестри не розмовляють між собою, навіть до мами приходять по черзі. А Тамара тепер шукає вихід: виходить квартира оформлена на неї, вона може продати її і розділити гроші порівну між дітьми, хай кожен йде своїм шляхом і думає про своє майбутнє.

Але чи варто так робити, адже Ганна їх проїсть і де тоді жити буде? Як тут матері вчинити?

КІНЕЦЬ.