Не так давно я познайомився зі своїм першим справжнім коханням – Сашею. На той момент мені було вже 29 років і за цей час я мав лише короткі інтрижки, але з нею все було інакше. Своє довше холостяцьке життя я можу пояснити тим, що на шляху не траплялось «тієї самої» і от нарешті… Мама довго хвилювалась, говорила, що я збожеволів, але вона й не знала, що окрім омріяної невістки я приведу її ще й онучку!

На щастя, стосунки Саші з мамою склалися відразу. Моя наречена була дуже мила, добра та скромна, тому сумніватися у чесноті її намірів ніхто не хотів. Та і її дочка, Роксолана, справжнє дивно, дуже розумна та весела дівчинка. Мама була дуже задоволена моїм вибором й обіцяла, що прийме їх, як рідних.

Після одруження ми з Сашею відразу прийняли рішення взяти квартиру в іпотеку, власного житла ми не мали, а жити з батьками не хотілось. Ми з дружиною непогано заробляємо, тому це б не склало для нас великого удару, а Роксолана вже ходить до дитячого садочка, а при необхідності може посидіти й з бабусею, моєю мамою, яка живе не таке далеко. І я думав, що у нас справді ідеальне життя, доки мама різко не почала говорити про ще одну дитину…

«Ну вона дівчинка добра, але ж не рідна тобі, а ти чоловік дорослий, потрібно і про майбутнє думати, невже не хочеться когось рідного? Спадкоємця, кінець–кінцем?» – повторювала мені мама, а я лише злився на неї, адже Роксолана і була для мене рідною, попри все і я не збирався змінювати думку про це, як вона це зробила.

Я мамі спокійно пояснював, що ми з Сашею поки не поспішаємо, адже у нас іпотека, потрібно одну дитину на ноги поставити, а коли вже розв’яжемо всі проблеми, тоді й будемо думати про це.

Коли вона зрозуміла, що зі мною про це розмовляти не має сенсу, то перемикнулась на мою дружину. Вона почала переконувати їй, що якщо та не народить мені дити у найближчому часі, то я її покину. Спочатку, вона на це не реагувала, але мама стояла все переконливіша і мені доводилось заспокоювати дружину словами про те, що я не збирався її покидати.

Тиждень тому мама перейшла всі межі. Вона зателефонувала мені з проханням терміново приїхати. Я заїхав забрав Роксолану з дитячого садочка і погнався до маминого дому. Вона спокійно сиділа й розмовляла з якоюсь молодою дівчиною, а тоді почала запрошувати мене за стіл. Через 10 хвилин вбігла схвильована дружина, якій моя мама теж написала. Схоже, хотіла, щоб Саша побачила, що я таки її покину.

За столом сиділа донька однієї з маминих подруг, яку мама вихваляла, як ту, яка давно хоче народити власну донечку, або сина, та і я її подобаюсь. У цьому цирку ми більше брати участі не хотіли. Зібрали свої речі й пішли, дружина зрозуміла мамин замисел, тому ображатися на мене не стала, але от маму ми двоє поки бачити не хочемо. Я взагалі не знаю, яке нам після цього нормально з нею спілкуватися?

КІНЕЦЬ.