Часто я задумуюсь про те, що доволі дивно, коли в одній сім’ї, в одних батьків бувають зовсім різні діти. І це не говориться про зовнішність, скоріше про характери, поведінку, звички.

У мене є сестричка і братик. Я у сім’ї найстарша і зі своїми молодшими завжди була у гарних стосунках. Сестру мою звуть Катя, вона наймолодша. А брата – Олександр. За стільки років я вже на всі сто відсотків вивчила кожного з них, знаю їх переваги та недоліки, знаю слабкості. Я впевнена, що і Катерина добре знає нас, але любить вдавати, ніби вона просто не знала, що нам щось не подобається і ми щось не любимо.

Олександр доволі спокійна та стримана людина за натурою. А ще я давно зробила висновок, що він запеклий акуратист та перфекціоніст. Я не любила ходити із ним до закладів харчування, бо він влаштовував там такі допити для офіціантів, що і словами той сором не передати.

Коли Саша іде у гості, то придивляється до кожного горнятка, до кожної тарілки, чи все добре вимито та витерто, чи немає відбитків пальців.

І якщо він помітить якусь пляму, дефект, слід, то все, вважайте, що вечеря закінчена.

Багато хто спостерігає за такою поведінкою і називає її хворобою. Я, звичайно, так не думаю, бо в кожної людини свої особливості, але і дратуюсь інколи через таку поведінку. Мене стримує лише те, що я пам’ятаю Сашу таким з дитинства, а це означає, що ця особливість вроджена, а не набута.

Попри це брат залишається хорошою людиною, яка ніколи нікого не образить та не підставить. Всі в родині знають, який він акуратист, тому і намагаються догодити, аби уникнути конфліктів.

Одного разу ми зібрались у Каті на вихідних і гарно посиділи за накритим нею столом. Вечір був веселим, особливо після того, як всі трішки випили. Коли справа дійшла до десерту, то сестра подала спечену шарлотку і заварила чаю. Всі тільки пальчики облизували та хвалили кулінарні шедеври сестри.

А от Саша в цей час навіть не спробував пиріг. Катя відразу зрозуміла, що брат не хоче їсти, бо вважає її неакуратною і дуже засмутилась. Спочатку вона просто мовчала і ображалась, а потім почала кричати на брата та звинувачувати у тому, що він вважає себе аристократом.

– Колись мама подавала вечерю в пательні і всі з одної їли, а зараз такий пан став, що і не торкнувся ні до чого. А для кого я готувала це все?

Спочатку я, здається, думками і погодилась із сестрою, але потім обдумала все і зрозуміла, що ми також поводимо себе неправильно. Навіщо змінювати людину і її звички? Нехай кожен живе так, як йому самому подобається. Якщо Сашко такий акуратист, то йому так комфортно і він сам із цим розбереться. Ми не маємо права вирішувати, як йому себе поводити.

Катерина в той вечір добряче розсердилась, але вже через тиждень знову запросила нас у гості. Так вона і виглядає, сестринська любов.

КІНЕЦЬ.