У Назара є молодша на 6 років сестра. Так вже склалося життя, що свого батька хлопець майже не пам’ятає. Матір пішла від нього заради іншого. Тепер він змушений був жити під одним дахом з дядею Сергієм. Чоловік ставився до хлопчика з прохолодою. Виховував його у суворості, а мама завжди була на стороні свого нового чоловіка. Назар не відчував її турботи та любові.

Коли в сім’ї з’явилась його молодша сестра Інна, то хлопчик почувався геть самотнім. Усю любов вони віддавали доньці. А Назар, мов чужий.

Закінчивши школу, вирішив вступати до університету. Матір одразу сказала, що на їх фінансову підтримку може не розраховувати. Інна підростає її потреби відповідно, теж зростають. А батьки звикли виконувати всі забаганки доньки.

Назар звик, що дядя Сергій та мама завжди на стороні сестри, тому іншого він не очікував. Лише мріяв, що коли виросте, піде з цієї сім’ї, щоб ніколи вже не повернутись. Самостійно вступив до університету. Жив у гуртожитку, а вечорами ходив на підробітки, аби хоч якось себе забезпечувати.

Життя тоді було непросте. Іноді навіть на тепле взуття грошей не вистачало, то ходив майже всю зиму в кросівках. Доки друг не пошкодував його й не позичив необхідну суму. Сказав, що повертати не терміново.

Отримавши диплом, знайшов хорошу роботу, орендував квартиру. На життя вистачало. Якось він зустрів свого батька. А, точніше, це Микола Олексійович його розшукав. Мав зробити це раніше, але тільки недавно повернувся з-за кордону. Пошуки сина стали завданням номер один. Після душевної бесіди, батько пообіцяв, що дбатиме про Назара і буде його підтримувати. Хоча хлопець і так непогано влаштувався та досягнув всього цього самостійно.

Батько вирішив зробити сину сюрприз, від якого той не зміг відмовитись — подарувати двокімнатну квартиру у новобудові. Досить ходити по орендованих, пора і власний куточок мати. А ще, влаштував Назара на хорошу посаду у своїй компанії. Він бачив, що хлопець здібний і на нього можна покластися.

Якось Микола Олексійович запропонував сину поїхати у закордонне відрядження по роботі. Ще до від’їзду, до Назара подзвонила матір. Вона сказала, що в Інни скоро весілля, а вони з нареченим не мають де жити. Коли почула, що син на рік їде за кордон, то стала його просити, аби поступився молодятам на цей час житлом. Нарешті мама усвідомила, якою егоїсткою виросла її донька. Не сила була терпіти її далі. Назар пошкодував матір та погодився, аби та хоч якийсь час відпочила від примхливої донечки.

Рік промайнув швидко. Назар зателефонував Інні, аби попередити, що за два тижні повернеться і їм треба звільнити його помешкання. Сестра щось пробурмотіла та кинула слухавку.

У зазначений день Назар стояв перед порогом своєї квартири. Хотів відчинити двері, а ключі не підходять. Став дзвонити у дзвінок. Нарешті відчинили. На вході його зустрів чоловік Інни. Він сказав, що з’їжджати вони звідси не планують і в гості його не кликали.

Назар зразу подзвонив матері, з’ясувати, що ж відбувається. Та почала наполягати, аби син поступився житлом молодшій сестрі. Сказала, що не хоче з нею жити, а йому батько подарує ще одну квартиру. У Назара не було іншого виходу, як піти ночувати до Миколи Олексійовича. А зранку вони обоє, попередню викликавши поліцію, прийшли виселяти квартирантів, які не мали жодних прав на помешкання Назара.

Сестричка з чоловіком так верещали, що, мабуть, пів будинку чуло. Матір з сином після цього не спілкується. Але Назару вже байдуже. Він достатньо натерпівся від цієї сімейки.

КІНЕЦЬ.