Я матір трьох вже дорослих дітей. Маю дві доньок і сина. Доньки повиростали, повиходили заміж та роз’їхались. А Сергій наймолодший, він лишився зі мною. Я дарувала йому усю свою любов та піклування. Може, саме це сприяло тому, що він виріс справжнісіньким егоїстом, який дбає лише про себе. Та, спершу я цього не помічала й не думала, що він таким стане.

Свою справжню натуру він почав проявляти, коли познайомився з дівчиною та вирішив поєднати з нею долю. Оксана красива та чемна, але життя у неї не було простим. Зростала без батьків інтернаті, кругла сирота.

Можливо, я б й хотіла більш забезпечену наречену для свого сина, але при ближчому знайомстві зрозуміла, що Оксана має багато чеснот, за які її варто поважати. Вона виявилась доброю, порядною, працьовитою. А, що ще треба для щасливого подружнього життя. До того ж син впевнено заявив, що закоханий і хоче з нею одружитись.

Молоде подружжя залишилось жити у моєму домі. Оксана була дуже старанною, не боялась ніякої роботи, безвідмовно виконувала всі побутові обов’язки. Я стала відноситись до неї, як до рідної доньки. Дівчина теж до мене горнулась. Вона викликала тільки найтепліші почуття.

Коли в них народилась донечка, Сергій зібрав валізу та вирушив на заробітки за кордон. Ми тоді й справді жили у достатку, ні в чому не знали нужди. Але, якби я знала чим це все закінчиться, то не пустила б.

Піклування про дитину повністю впало на наші з Оксаною плечі. А Сергій сидів за кордоном і лише гроші пересилав. Час від часу він повертався додому, але тільки для того, щоб навести лад з документами. А якось поїхав і більше не повернувся. Ми почали хвилюватись, через знайомих якось вдалося зв’язатись із ним.

Син повідомив, що у нього вже нова сім’я і додому повертатись він не планує. Коли я запитала, що зробити Оксані, то він відповів, щоб я сама вирішувала. Можу вигнати, якщо заважає.

Мені б і на думку не спало так вчинити з невісткою та рідною онучкою. Після такого вчинку, я скоріше сина на поріг не пущу.

Оксана все зрозуміла. Вона почала збирати речі, бо вважала, що в моєму домі місця для неї більше немає. Та я її зупинила. Вона мені тепер, як рідна. Саме невістка дбала про мене, коли я занедужала, купувала мені ліки, тішила добрим словом. До того ж я розумію, що їй немає куди йти.

Вже минуло досить багато часу з моменту нашої останньої розмови із сином. Не знаю, як зараз живеться Сергію на чужині з новою дружиною, але хочу вірити, що він час від часу чує відголос сумління і жалкує про свій підлий, бездушний вчинок.

КІНЕЦЬ.